0 Київ
"Із щораз більшим занепокоєнням спостерігаємо за погіршенням атмосфери в діалозі між нашими державами і народами. Замість зменшуватися, напруженість щораз наростає. У публічних дискусіях висловлюються щораз гостріші формулювання, ухвалюються закони, що викликають нерозуміння і цілком справедливий протест як у польської, так і української сторін. Причиною цьому є не сьогодення чи майбутнє, а використання історії, часто трагічної, для поточних політичних цілей", – заявили Тарасюк і Кліх.
Вони зазначили, що протягом останньої чверті століття Україна і Польща довели здатність долати історичні проблеми.
У заяві підкреслюють, що Польща була першою державою, яка визнала незалежність України в 1991 році, постійно підтримувала прагнення Києва інтегруватися з НАТО і ЄС.
"Поляків і українців об’єднав дух свободи і демократії під час Помаранчевої революції у 2004 році і Революції гідності у 2013–2014 роках. У час усе ще триваючої російської агресії проти України польське суспільство і польська держава незмінно підтримують територіальну цілісність України, необхідність повернення Криму і Донбасу та збереження санкцій проти Росії. Обидві країни визнавали одна одну стратегічним партнером, а Польща була справжнім адвокатом євроатлантичних устремлінь України", – ідеться в заяві.
У ній зазначають, що від ворожнечі між Польщею й Україною виграє тільки Росія.
Автори заяви сформулювали рекомендації, які допоможуть країнам вийти з нинішньої кризи: "Про минуле слід пам’ятати, жертвам конфліктів і злочинів належить пам’ять, пошана і гідне поховання. І це основний обов’язок представників влади наших країн. Ми повинні формувати взаємні відносини на принципі: “Пробачаємо і просимо вибачення”. Так, як нас до цього заохочував Іван Павло ІІ, і як у минулому вчиняли наші церкви, президенти, уряди і парламенти. Дослідження і висловлювання на тему історії повинні мати абсолютну свободу, ніхто не повинен бути покараний за висловлення власних поглядів, якщо в них не висловлюються заклики до насилля і ворожнечі".
У жовтні 2016 року польський Сейм і Верховна Рада України ухвалили спільну Декларацію пам'яті та солідарності, яка мала покласти край історичним суперечкам. Попри це історичне питання залишається джерелом напруженості між країнами.
Улітку 2017 року українська сторона відмовила польській у пошуку й ексгумації похованих на території України поляків.
2 листопада 2017 року тодішній міністр закордонних справ Польщі та член партії "Право і справедливість" Вітольд Ващиковський заявив, що Польща має намір запустити процедуру, яка не дасть можливості в'їхати в країну українцям, які демонструють антипольські погляди.
26 січня 2018 року польський Сейм проголосував за поправки до закону про Інститут національної пам'яті. У ніч на 1 лютого документ схвалив польський Сенат. 6 лютого президент Польщі Анджей Дуда підписав ініціативу і передав її в Конституційний суд, щоб той перевірив, чи вона не обмежує свободи слова і переконань.
Закон установлює кримінальну відповідальність за заперечення участі українських націоналістів і членів українських організацій, які співпрацювали з німецьким Третім рейхом, у злочинах проти поляків у 1925–1950 роках.
19 лютого стало відомо, що опозиційна "Громадянська платформа" підготувала зміни до польського закону про Інститут нацпам'яті.
