Документ, який Зеленський раніше назвав "законом про духовну незалежність", прямо не згадує Української православної церкви Московського патріархату. Проте, як пояснювали автори законопроєкту, він забороняє діяльність в Україні Російської православної церкви "як частини режиму держави-агресора", а також зв'язок із РПЦ українських релігійних організацій.
Відповідно до закону, процедура заборони відбуватиметься так:
- Державна служба з питань етнополітики та свободи слова визначить, які структури в Україні підпорядковуються або пов'язані з церквою, центр управління якої у Росії;
- держслужба наказує організаціям розірвати ці зв'язки, а якщо вони відмовляються, звертається до суду із клопотанням про заборону їхньої діяльності.
Закон набуває чинності за 30 днів після публікації. Він дає громадам УПЦ МП дев'ять місяців, щоб розірвати зв'язки з РПЦ.
Контекст
УПЦ МП стверджує, що розірвала зв'язки з Москвою давно. У травні 2022 року, за три місяці після початку повномасштабного вторгнення, синод УПЦ "розглянув питання церковного життя, що виникли внаслідок військової агресії РФ проти України", і вніс зміни до статуту церкви, які, на думку синоду, "свідчать про повну самостійність і незалежність УПЦ".
Саме тоді УПЦ МП засудила війну "як порушення божої заповіді "не убий" (із тексту до кінця не зрозуміло, чи засуджує УПЦ МП конкретно російську агресію, чи війну як таку) та "виразила незгоду" з керівником РПЦ Кирилом, який підтримав напад на Україну.
У грудні того самого року Держслужба з питань етнополітики та свободи слова провела експертизу оновленого статуту УПЦ МП і дійшла висновку, що ці зміни насправді нічого не змінюють, а формулювання у статуті про самостійність УПЦ МП практично дослівно повторюють фрази зі статуту РПЦ, де УПЦ досі вказано як її структурний підрозділ.