ГОРДОН
 
 
СУСПІЛЬСТВО Актуально

"Уже в підвалі Інна почала кричати: "Маму вбило, маму вбило!" Особисті історії, за якими – доля всього Донбасу

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Для фонду важливо зібрати і зберегти історії людей, постраждалих від конфлікту, і артефакти, які для кожного стали символом пережитого
Для фонду важливо зібрати і зберегти історії людей, постраждалих від конфлікту, і артефакти, які для кожного стали символом пережитого
Фото: fund.fdu.org.ua

Кожну історію мирних жителів Донбасу потрібно розказати, щоб їхні голоси зазвучали й були почуті, щоб не залишилося байдужих до цієї трагедії, переконані у Фонді Ріната Ахметова. Напередодні Міжнародного дня миру, який відзначають 21 вересня, Фонд провів у Маріуполі спеціальний показ серії відеоісторій мирних жителів, що постраждали від збройного конфлікту.

Фонд Ріната Ахметова провів у Маріуполі спеціальний показ роликів проєкту "Рінат Ахметов – Допоможемо. Історії мирних" – серію відеоісторій мирних жителів, що постраждали від збройного конфлікту на Донбасі.

Відвідувачі по одному заходили в "лабіринт пам'яті" – коридор із чорної тканини. Єдиними джерелами світла тут були екрани, на яких транслювали відеоісторії земляків, чиє життя змінив збройний конфлікт. Серед величезного масиву історій організатори обрали вісім, які продемонстрували гостям заходу.

Одна з них – історія Галини Коваль та її тяжкохворої доньки Інни. До початку бойових дій вони жили в Павлополі із двома синами Галини та її мамою. Усі разом доглядали за Інною. У чотирихвилинному ролику жінка розповіла про біль, утрати, страждання, про допомогу та надію.


Фото: fund.fdu.org.ua
Фото: fund.fdu.org.ua


Історія Галини Коваль

Галина Іванівна живе в Маріуполі. Із донькою-інвалідом Інною вона була змушена виїхати з Павлополя, оскільки в рідному місті не було фізичної можливості доглядати за донькою: там не працювали "швидкі", не було лікарні.

"Почалося все із серпня 2014 року – побачили, як ішла величезна довга колона в бік Новоазовська. А із 2 листопада 2014 року розпочали обстріл Павлополя. Снаряди літали постійно. За п'ять днів померла мама – не витримала обстрілів, серцевий напад, – згадує Галина Іванівна. – Коли почалися обстріли, ховалися в підвалі. Один раз бігли в підвал з Інною на руках, а вже в підвалі Інна почала кричати: "Маму вбило, маму вбило!" – виявилося, що в мене влучив осколок і дуже сильно йшла кров. Будинок зруйнований майже повністю. Уціліло кілька вікон. Уже багато чого відновили, залишилося поставити вікна, дах", – розповідає вона.

Кожен ролик проєкту "Рінат Ахметов – Допоможемо. Історії мирних" усі охочі можуть побачити на офіційних сторінках фонду в YouTube і Facebook.

"Ніяка статистика не буде настільки промовистою, як історії звичайних людей, життя яких поділилося на до і після. Від початку збройного конфлікту Рінат Ахметов урятував понад мільйон людських життів на Донбасі. Це мільйон доль! Кожна з цих історій має бути збережена і розказана. Для фонду важливо зібрати і зберегти історії людей, постраждалих від конфлікту, і артефакти, які для кожного стали символом пережитого. Щоб про трагедію пам'ятали і знали в усьому світі"

Тетяна Кухоцька, директорка з розвитку проєктів Фонду Ріната Ахметова

Щоб обговорити, як об'єктивно і повно задокументувати свідчення мирних жителів, постраждалих унаслідок збройного конфлікту на Донбасі, Фонд Ріната Ахметова провів круглий стіл за участю професійних конфліктологів, істориків, соціологів і психологів. Експертами форуму стали очевидці подій на сході України.

"Історична наука стає антропоцентричною – історики пишуть історію на основі розповідей людей про ті чи інші події і на їхньому особистому сприйнятті того, що відбувається. Є ще одна тенденція – фіксувати розповіді свідків якомога раніше, щоб люди могли інтерпретувати пережите так, як вони його запам'ятали. Важливо, щоб люди не встигли скорегувати свої спогади. Фонд зібрав учених дуже вчасно – пам'ять ще не встигла "очиститися", – вважає історикиня Оксана Хом'як.

Директорка проєктів і програм Фонду Ріната Ахметова Ірина Блажан розповіла, що головне завдання зустрічі – розробити такий метод збирання історій мирних, який би дав змогу жителям Донбасу легко й у найдрібніших подробицях ділитися пережитим.


Фото: segodnya.ua
Фото: segodnya.ua


Запрошених розподілили на команди, щоб сформувати власні пропозиції щодо методів збирання історій. За кожним столом зібралося по шість-вісім фахівців і одному-два мирні жителі Донбасу, які або досі живуть на лінії зіткнення, або переселилися подалі від лінії фронту. Учасники знайомилися один з одним і розповідали, як конфлікт вплинув особисто на них.

"У нас багатодітна сім'я, тому оперативно зібратися і поїхати подалі від стрілянини ми не змогли. Просто не могли кинути своїх тварин – коней. Але вивезли всіх. За ці роки ми змінили сім місць проживання, чоловіка тричі заарештовували на блокпостах. Але сьогодні ми щасливі. І тиждень тому взяли під опіку ще двох дітей", – сказала Олена Жеребченко, переселенка, прийомна мама і психолог в одній особі.

За її словами, навіть їй, людині, яка володіє прийомами психологічного захисту, нелегко згадувати про події 2014–2015 років, коли неодноразово в небезпеці були життя її дітей і тварин.

"Уявіть, як важко згадувати про пережите дитині. Тому збирати історії найскладніше буде в дітей. Але і з дорослими буде складно. Тому що це був важкий час, і люди схильні не згадувати. Люди не хочуть жити в цьому болі. Треба йти далі, тому всі свідки конфлікту на Донбасі змушені консервувати свої спогади, залишати їх у минулому", – додала психологиня.

Під обстрілом мільйони людей продовжують виживати з надією на мир. Цю надію мають почути всі

Провідна фахівчиня Київського центру соціальних служб Любов Лоріашвілі переконана, що історії мирних жителів Донбасу потрібно почути.

"Я грузинка українського походження. У мене дві Батьківщини – Грузія і Україна. Коли була війна в одній моїй країні, ми телефонували і казали рідним та друзям: "Везіть дітей до нас". Нехай тут живуть і навчаються. Мені казали: ні, це наша країна і вони житимуть тут. Коли це сталося тут, в Україні, вже мені телефонували друзі та рідні із Грузії й казали: "Давай малих до нас!". Але тепер я розумію, чому не хочу відвозити дітей: вони на своїй землі. Зараз на Донбасі в сірій зоні мільйони мирних громадян. Сотні тисяч дітей. Та їх не чують. Але вони заслуговують на те, щоб їх чули. Мають право сказати: я тут, я є, я існую!" – сказала вона.

Психолог Ігор Алфертов поділився своєю історією: після початку бойових дій його батько, який живе неподалік від лінії зіткнення, через нервування утратив рештки здоров'я, нещодавно він помер.

"На кладовищі після церемонії прощання я побачив величезну алею з безіменних могил. Невідомий чоловік, невідома жінка, невідомий дитина... Це була величезна кількість рядів. Я запитав у працівника кладовища: "Хто ці люди?". Він не знав, сказав, що їх знайшли на вулиці без документів. Я подумав: це чиїсь батьки, брати, куми, діти. Вони пішли, нічого не сказавши. І це справжня трагедія. Історія мирних жителів Донбасу не має зникнути, не має розчинитися. Вона має залишитися для вивчення майбутнім поколінням не у вигляді сухих цифр, а у вигляді історій реальних людей, з реальними долями й енергетикою", – підкреслив він.


Фото: fund.fdu.org.ua
Фото: fund.fdu.org.ua


Психологиня Віра Романова запропонувала інтерв'ювати дітей – а це найскладніша для роботи істориків категорія – за допомогою театралізованих форм або навіть інтерв'ю в популярній комп'ютерній грі Mineсraft. На її думку, такий підхід дозволить наймолодшим очевидцям трагедії Донбасу повною мірою розкритися і поділитися тим, що наболіло.

Усі пропозиції людей науки зафіксували, Фонд Ріната Ахметова систематизує їх і використовуватиме в роботі.

"Мільйон життів, урятованих Рінатом Ахметовим, – це мільйон доль. У кожного мирного жителя Донбасу – своя історія. Кожна з них має бути збережена та задокументована. Тому що збройний конфлікт триває. Тому що під обстрілом мільйони людей продовжують виживати з надією на мир. Цю надію мають почути всі. Щоб про трагедію пам'ятали і знали у всьому світі. Щоб страждання цих людей припинилися і більше не повторювалися ніде й ніколи. Ми плануємо надалі зібрати історії всіх постраждалих і розмістити їх у відкритому доступі. Усі охочі зможуть із ними ознайомитися і сьогодні, і завтра, і через десятки, і навіть сотні років", – сказала директорка проєктів і програм Фонду Ріната Ахметова Ірина Блажан.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 
 
 
 

Публікації

 
усі публікації