-3 Київ
Історія Артема
Підліткова куртка стала сімейною реліквією. Товста підкладка пом'якшила силу удару осколка. Того дня, 10 лютого 2015 року, школу закрили на карантин, і хлопець гуляв із друзями на вулиці.
"Щойно ми зустрілися, прогримів вибух. Ми подумали, що далеко від нас і нічого такого не буде – продовжили гуляти", – згадує хлопець.
Коли зрозуміли, що небезпека зовсім близько, було вже пізно.
Скрізь дим був, люди кудись тікали. Ми забігли в будинок і, коли я біг, відчув, що мені в плече наче камінь влучив
Унаслідок обстрілу загинуло 17 осіб. Ще 64 було поранено. Артему осколок пробив плече.
"Ми відразу не зрозуміли в чому річ, а потім дивимося – кров у нього там, на руці, сильно йде, – каже дідусь Артема Григорій Сотник. – Це йому пощастило, що так сталося, а якби в голову влучило або ще щось".
Він першим прийшов на допомогу. Заспокоював, казав, що все буде добре.
Хлопця відразу завезли в лікарню й надали необхідну допомогу. Але забути те, що трапилося, він довго не міг. Знадобився спеціальний курс реабілітації.
Артем пройшов курс лікування в санаторії. Процедури і свіже повітря допомогли повернутися до нормального життя.
"Рінат Ахметов подарував путівки мені і моєму дідусеві. Це дуже гарний вчинок, як я вважаю. Не кожен буде так людям допомагати, як він", – говорить хлопчик.
Фото: fund.fdu.org.ua
Історія Влада
Владик Щербак із Краматорська той день теж не забуде ніколи. Йому було всього 13 років, коли в дім прийшла війна і на Краматорськ упали десятки боєприпасів. Один снаряд розірвався буквально за кілька метрів від нього, осколок пробив праву ногу наскрізь.
Хлопчик ледве добіг до укриття. У цей час його мама Тетяна не знаходила собі місця через хвилювання.
"У мене руки тремтять, ноги тремтять – його вдома немає. Куди бігти шукати? Потім зв'язок перервався, я ж постійно набирала, і мені в трубку кажуть: "Вашого сина поранено", – згадує жінка.
У лікарні Владу діагностували наскрізне осколкове поранення стегна з пошкодженням великої підшкірної вени. Щоб поставити його на ноги, потрібні численні операції. Але необхідних коштів у сім'ї не було. Допомогу надав Фонд Ріната Ахметова.
"Усі медикаменти, які потрібні були дитині, Фонд Ріната Ахметова нам надав, – дякує Тетяна Щербак. – Місяць Влад провів у лікарні, за цей час йому зробили п'ять операцій на нозі".
Влад також став учасником проєкту "Реабілітація поранених дітей", пройшовши курс фізичного відновлення.
Фото: fund.fdu.org.ua
Історії Влада й Артема стали частиною фотокниги "Донбас і Мирні", виданої Фондом Ріната Ахметова. Її герої – тяжко поранені діти, які бачили на власні очі вибухи снарядів і загибель близьких людей, літні люди, які втратили рідних і залишилися жити у напівзруйнованих будинках, школярі та вчителі, які проводять заняття в умовах бойових дій. Усі ці люди всупереч обставинам зберегли силу духу і будують плани на майбутнє.
Снаряди рвуться поруч. Владислав Щербак та Артем Сотник. Краматорськ.
– Людина взагалі беззахисна. І щоб її не стало, потрібна лише одна секунда. – Влад дивиться по-дорослому пронизливо і згадує той день у Краматорську Донецької області в лютому 2015.
– У нашій школі оголошують карантин. І ми з другом Артемом ідемо гуляти в центр міста. Раптом чуємо якісь звуки, вони наближаються і стають гучнішими. Відразу не розуміємо, що починається обстріл. Чуємо вибухи зовсім поруч. Шоковані біжимо. Тільки в Артема вдома раптом відчуваємо, що обох поранено. Болять руки й ноги. Джинси всі у крові...
– Таке відчуття, що ти зараз помреш, і все. От мені влучило в голову й ногу. Добре, що в шапці був і осколок у ній застряг, – ділиться своїми переживаннями Влад.
Вони пам'ятають паніку навколо, дитячий плач, виття сирен. "Швидкої" не викликати. Лікарні переповнені. І загиблі Мирні. Просто на дорогах. Вони не можуть забути це.
Хлопці довго лікуються. Із Владом працює психолог із Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, а Артем перемагає ще й пухлину, яка утворилася після травми.
...Хлопці, які раптово подорослішали, тепер частіше стримують емоції. Ось тільки в їхніх снах іноді повертається той жахливий день.
Уривок із книги "Донбас і Мирні"
