+25 Київ
"Я це розумів ще з початкових класів. Я виховувався в дуже свідомій сім'ї. А крім того, уже потім бачив ту дійсність. Біля школи був сарайчик, де зберігалися дрова, а далі погреби. Біля погреба складена цегла для ремонту. І ось був такий випадок... Приходить учителька, глянула у вікно – і завмерла. Аж привідкрила рот – ступор такий настав. А ми, як горобці, на те підвіконня: що вона там побачила? І ми побачили страшну картину. Біля цього сарайчика троє чоловіків. Видно, були без свідомості, але не рухалися. І солдати бігали, брали цеглу і їх добивали. Як потім виявилося, один із них – батько моєї однокласниці, другий – мій недалекий сусід, а третій – із сусіднього села. Усі були партизанами УПА", – описав він.
Хмара розповів, що тоді тих трьох чоловіків поранили і привезли у школу.
"Отака історія… Хіба не могло бути імунітету проти цієї влади? Це ж неможливо… І потім бачив, які робилися злочини. Це можна дуже багато розказувати", – зазначив колишній радянський політв'язень.
За його словами, ще в першому класі, коли в кабінеті повісили портрети радянських диктаторів Володимира Леніна та Йосипа Сталіна, на перерві "зрешетили ці портрети", стріляючи бузиною.
"Коли зайшла вчителька, вона зблідла. Зрозуміло, [злякалася]. Такі часи! І вибігла. А ми поховали свої, так би мовити, знаряддя злочину в піч. Прибігає директор: "Хто це зробив?" Усі голови опустили. Він обшукав усе під партами – нічого не знайшов. Ну і що ж? І тим закінчилося. На другий день вивісили нові портрети", – описав Хмара.
