Про це йшлося під час обговорення мовного питання в галузі спорту.
"Проблема в тому, що це не просто "зручність комунікації". Ми говоримо про формування мовної стійкості. І цей процес відбувається насамперед у дитинстві. Тренер у секції для дитини – це авторитет, часто навіть більший, ніж шкільний учитель. І якщо цей авторитет постійно говорить російською, дитина засвоює саме таку мовну модель, навіть якщо вдома спілкуються українською", – пояснила Івановська.
За словами мовної омбудсменки, суспільний запит на українськомовне середовище, зокрема у спорті, "є абсолютно закономірним".
"Приємно бачити, що багато свідомих громадян готові вийти зі своєї мовної зони комфорту і зробити вибір на користь державної мови. Показовим є приклад [президента Української асоціації футболу] Андрія Шевченка, який у публічному просторі перейшов на українську. Для кількох поколінь спортсменів це потужний сигнал: національний авторитет демонструє, що повага до мови – це не формальність, а свідомий громадянський вибір", – заявила вона.
Івановська вважає, що такі приклади змінюють мовну поведінку суспільства.
"Ми працюємо над конкретними кроками. По-перше, [...] щодо [...] вимоги використання державної мови й на приватні спортивні секції. По-друге, важливо посилювати інформаційно-просвітницьку роботу серед тренерів. Адже перехід на українську – це інвестиція у власний авторитет. По-третє, [...] мотивувати спортивних лідерів і відомих атлетів бути амбасадорами української мови. Коли приклад задають зірки спорту, діти сприймають це як норму і повторюють за ними", – сказала вона.