+13 Київ
1 жовтня 2022 року, субота
За сімейними нарадами та зборами зовсім забули, що мені треба звернутися до сумного закладу – онкодиспансеру. Направлення мені видав завідувач хірургії обласної лікарні.
Уранці приїхали до обласної онколікарні. Тут я вперше. Знаю, що її оснащено приладом-прискорювачем, апаратурою кращою за інші області півдня України. Усередині проведено гарний ремонт. Усе так, але атмосфера гнітюча. Немає усміхнених облич, усі в напруженні. Воно й не дивно. Пацієнтів багато, більшість – похилого віку, але зустрічаються і молоді. Біля кабінетів черги, і не дивно, лікарів бракує. Чекаю в черзі і я. На денне відділення одна лікарка, вона ж завідувачка.
Прийняла мене, почитала епікриз, призначила лікування. Попередила, що з ліками проблема, треба шукати самим. Частину виписує безоплатно, отримав у поліклініці. Але для завершення першого курсу хімієтерапії потрібні таблетки. Дістати їх можна лише через Сімферополь. Надає адресу аптеки, яка на замовлення привозить такі препарати. Завдяки сестрі дружини Світлані та її чоловікові Ігорю ми мобільні: у них машина. Біля онколікарні невеликий базар, люди торгують овочами. І тут я побачив кавуни. Як мені хотілося скуштувати кавуна, коли спекотними днями я лежав у лікарні! Купую одразу два. Знайшли аптеку, прийняли замовлення, залишили передоплату. Ціна вражає, і це лише початок. За два дні обіцяють привезти.
Пройшлися вулицею Суворова. Працює кілька магазинів, усі продуктові. Наливайка, кава у пластику. Навколо занедбаність, жодної ділової активності. Людей майже немає. Над Корабельною районною радою висить триколірна ганчірка. Комунальний транспорт потроху працює.
Поки лежав у лікарні, дізнався, що мера міста Ігоря Колихаєва заарештували, доля його невідома. У міській раді нові призначенці, є й херсонці. Ну що ж, вони обрали свій шлях, відплата їх наздожене.
Попередній запис у щоденнику – 30 вересня 2022 року. Наступний запис – 3 жовтня.
