+1 Київ
30 вересня 2022 року, п'ятниця
Щось не бачу щасливих людей на вулицях. Навпаки, нахабне приєднання до Росії пригнічує багатьох людей. Я б назвав це зґвалтуванням, насмішкою над демократією, профанацією виборів. Це показує, як насправді ставляться в Мордорі до людей. Більшість із них заслуговує на таке ставлення: багаторічне промивання мізків через телевізор, переоцінка викривленої історії, мілітаризація населення, починаючи з дитячих садків, принесли свої негативні плоди.
Звісно, у такому отруйному середовищі ми не зможемо жити. Тому зібралися найближчі родичі – сестра дружини із чоловіком – на нараду. Головне запитання – що робити? Треба тікати, поки примусово не змусять отримати паспорти окупантів, переоформляти майно тощо. Ми – вільні люди, звикли жити, відверто висловлюючи свою позицію. Так, ми лаємо владу, і ніхто за це нас не заарештує й не посадить на тривалий строк. Так, ми маємо змогу замінити владу на іншу легітимно, через вибори. Так, ми помиляємося, але це наш вибір.
Ми із дружиною вже немолоді люди, у нас більше ніж 40 років трудового стажу. Є невеличкі накопичення на випадок хвороби. Або якщо цегла по голові… Квартира, яку ми дуже любимо, дача, у яку мною особисто вкладено багато душі й праці. Якщо їхати через Крим на Грузію, або через Росію на Прибалтику, потім Польща й Україна. Усе наше життя й добро вмістилося в рюкзак. Документи, особисті речі, сімейний альбом. Усе… Нас звільнили від нормального життя. Від вільного переміщення по країні та за кордон. Будьте ви тричі прокляті, нелюди. За що? За запалення в голові нью фюрера? Які ми фашисти або націоналісти? На цьому сімейна нарада закінчилася, ті, кому було можна, випили за ЗСУ й розійшлися, бо скоро почнеться комендантська година.
Попередній запис у щоденнику – 28 вересня 2022 року. Наступний запис – 1 жовтня.
