$41.49 €45.18
menu closed
menu open
weather +26 Київ
languages

Українці сперечаються через петицію про "жіночі" та "чоловічі" вагони в поїздах "Укрзалізниці". Аргументи "за" і "проти"

Українці сперечаються через петицію про "жіночі" та "чоловічі" вагони в поїздах "Укрзалізниці". Аргументи "за" і "проти" Прибічники ідеї вважають, що розділення в потягах покращить ситуацію з безпекою, критики стверджують – це не вирішить проблеми
Фото: depositphotos.com
Минулого тижня на сайті Кабінету Міністрів України з'явилася петиція, автор якої просить, щоб "Укрзалізниця" створила у своїх поїздах по одному окремому вагону для чоловіків і для жінок, її підписало вже понад 21 тис. осіб, і в мережі українці сперечаються – ідеться про дискримінацію чи право вибору. Дискусія не нова, раніше "Укрзалізниця" вже відповідала на такі питання відмовою. "ГОРДОН" наводить головні факти про ініціативу та розповідає про досвід інших країн.

Як з'явилася петиція

15 травня на сайті Кабінету Міністрів України опублікували петицію із закликом створити у поїздах "Укрзалізниці" окремі вагони для чоловіків та жінок. Авторка петиції Ольга Ожогіна просить, щоб національний перевізник виділив щонайменше по одному окремому вагону для чоловіків та жінок у поїздах, тривалість маршруту яких становить понад шість годин.

"На довгих маршрутах, коли є необхідність сну в купейних або плацкартних вагонах, пасажири можуть відчувати дискомфорт через пасажирів протилежної статі. Непоодинокі випадки неприйнятної поведінки, такі як нав'язлива поведінка, навмисні дотики до інших пасажирів у купейних вагонах. Зокрема, відомі навіть випадки зґвалтування в купейних вагонах", пояснює вона.

Крім того, як у жінок, так і у чоловіків може виникнути потреба перевдягнутися, "що зробити в присутності представника іншої статі неможливо", пише авторка петиції.

Ожогіна вважає, що такий поділ може "зробити поїздки безпечнішими" і запобігти негативному досвіду в пасажирів.

За тиждень – до понеділка, 22 травня, – петиція зібрала 22 020 голосів (щоб уряд відповів на петицію, необхідно 25 тис. підписів).

Раніше в Україні були "чоловічі" та "жіночі" вагони?

Ні. Але були чоловічі та жіночі купе. І питання про їхнє повернення порушують не вперше. У 2020 році пресслужба "Укрзалізниці" пояснювала, що компанія не може зараз забезпечити такий розподіл через низку причин, зокрема через те, що у перевізника немає такого парку вагонів, щоб виділити окремі купе для чоловіків і жінок. Також компанія з правового погляду не може відмовити громадянину в купівлі квитка.

"Крім того, онлайн "Укрзалізниця" не може гарантувати, що в купе поїзда буде чоловік чи жінка. Що мається на увазі? Існують імена та прізвища, які важко ідентифікувати за статевою ознакою: це можуть бути іноземні, подвійні імена тощо", – зазначали в компанії.

Центр прав людини ZMINA звернув увагу, що нова хвиля обговорень почалася після твіта користувачки з ніком Грішниця. 9 травня вона написала, що пережила стрес через те, що потрапила в одне купе із трьома чоловіками. Ситуацію дівчина вирішила, перемістившись в інше купе, але у своїх твітах вона закликала "Укрзалізницю" зробити окремі купе для жінок.

Як пише The Village, у Європі окремі вагони для жінок є, зокрема, у Німеччині та Чехії. Також окремі поїзди для жінок із дітьми (хлопчики – до 12 років) є у Мексиці, розповідала у своєму блозі на сайті Chas.News українська письменниця Анастасія Мельниченко. На її думку, в Україні раніше на серйозному рівні не обговорювали питання окремих вагонів для жінок, "навіть після випадку" з журналісткою каналу "Інтер" Анастасією Луговою.

Лугова у 2020 році зазнала нападу Віталія Рудзька в купе поїзда "Маріуполь Київ". Журналістка розповідала, що Рудзько намагався зґвалтувати її на очах у сина. Рудзька затримали й заарештували, але вироку суду у справі не було чоловік помер у квітні 2021 року.

Поки петиція збирає голоси, українці сперечаються

Поява петиції спричинила бурхливі обговорення в соцмережах. Є голоси як на підтримку ініціативи, так і проти.

Зокрема, головний редактор видання "Бабель" Євген Спірін розповів, що хотів би одиночні купе, в яких можна було б працювати.

"Я ненавиджу всі ці розмови, їжу в потязі, хтось дуже переймається через храп, пердьож, не хоче спати в одному купе із чоловіками через ризик нападу. І це нормально. Останні рази я витрачав якісь конські гроші, купуючи СВ, просто щоб бути там самому, працювати, сидіти, як жаба в колготах, і працювати, а не казати: "Можна я тут на краєць присяду?" І так, я хочу вагони, де можна палити, якщо це нікому не заважає. Люба залізницю, ми готові за це платити... І досить глузувати із жіночих вагонів... Коли до мене приїжджає таксі з водійкою, я дуже радуюсь, бо знаю, що ми доїдемо тихо, мовчки, спокійно і ніхто мені не розповість про змову рептилоїдів і не буде кричати у вікно: "Куди ти, сука, їдеш", – написав він, наголосивши, що жінки мають право на окремі вагони.

Режисерка Ірина Цілик висловила думку, що такі вагони "мають сенс". Цілик розповіла про випадок, коли вона, 19-річна, у напівпорожньому плацкартному вагоні відбивалася від провідника, який "приходив знову і знову і намагався лізти своїми руками під ковдру".

"Чомусь я не кричала, було соромно. І в інший вагон не перейшла. Не уявляла собі, як я скаржитимуся там на провідника. Просто мені було 19. Узагалі, найбільше стрьомних історій я пам'ятаю саме з юності. Не впевнена, що "то були такі часи" (хоча це теж.) Але також насильники відчувають потенційно слабких жертв, а зовсім юні жінки часто зовсім не вміють за себе постояти, ще й затюкані нашим "самавинуватним" суспільством. Із дорослими жінками теж, звісно, багато чого трапляється, тут уже як пощастить, тому я не хочу спиратися винятково на "як пощастить", – додала вона.

Українська піарниця, яка зараз мобілізована, Марія Попова сумнівається, що поява жіночих вагонів сприятиме ситуації з безпекою.

"Особисто я готова доплачувати за адекватність сусідів по купе, відсутність малих дітей, сварливих бабусь, агресивних чоловіків, прихильниць різких парфумів, людей із горою домашньої їжі та п'яних компаній. Але це не питання статі сусідів, це питання їхньої поведінки. І відділити адекватів від неадекватів на етапі продажу квитків навряд можливо, – зазначила вона. – Чоловіки, які в потягах намагаються зґвалтувати сусідок, це вочевидь не нормальні чоловіки, це злочинці, яким апріорі насрати на правила та закони. Що їм завадить прокрастися посеред ночі у жіночий вагон зі своїми злочинними намірами? Проблема безпеки полягає не в існуванні спільного простору, а в безкарності ґвалтівника. І для вирішення цієї проблеми підійде наявність у купе тривожної кнопки, а в поїзді – кількох поліцейських, які патрулюватимуть вагони та реагуватимуть на виклик. Заодно і в інших ситуаціях це може допомогти – бійки, шум, крадіжки".

Координаторка "Медійної ініціативи за права людини" Ольга Решетилова зазначила, що з "вагоносрача, який мчить у мережі, дізналася, що дуже багатьом людям у нашому суспільстві заважають діти".

"І не просто заважають – деякі їх реально ненавидять, готові "повбивати за крики", "викинути з вікна" разом із "мамашами, які не можуть їх заткнути", – зазначила вона.

На думку Решетилової, це багато що пояснює і про авторів таких коментарів, і загалом про українське суспільство.

"Це ваша справа, як ви до кого ставитеся. Просто хочу сказати, що найбільш "живучі" нації мають толерантність до дітей. Враховуючи демографічну катастрофу, що насувається, українцям треба полюбити дітей. Треба потерпіти крики, треба поступитися парковками задля дитячих майданчиків, треба вкладати гроші у пологові будинки, дитячі реанімації та педіатрів. У дошкільну освіту та можливість комфортного материнства та батьківства. Інакше ми просто вимремо. Як нація. Як вільний народ вільної країни. І до сраки, вибачте, будуть усі жертви, уся пролита кров, усі наші страждання з блекаутами і нічними обстрілами. Нас просто дуже скоро не стане. Подумайте про це, коли вас черговий раз дратуватиме крик чиєїсь дитини чи запах какульок у вагоні", – закликала вона.

Активна дискусія також розпочалася під постом "Німецької хвилі", у якому користувачів запитали їхню думку про петицію (за три дні там понад 2 тис. коментарів).

Українська адвокатка і правозахисниця Євгенія Закревська, яка служить у Збройних силах України, заявила там у коментарях, що вкрай негативно ставиться до такої ідеї.

На її думку, "це захист із тієї ж серії, що і "не вдягати коротку спідницю", "не потрапляти в небезпечні ситуації" і зрештою – "сама винна". Це у короткостроковій перспективі погіршить ситуацію з безпекою жінок, які не захочуть сегрегації, а у довгостроковій – для всіх жінок, вважає Закревська.

"Це консервує і посилює, а не вирішує проблеми бухих та ґвалтівників і загалом – безпеки у поїздах. Це унормовує "природну небезпеку чоловіків для жінок". Від яких треба рятувати жінок. Відокремленням, звісно. На початку типу має такий вибір, а потім і примусово. Це закриває жінкам доступ до роботи в "чоловічі колективи", "чоловічі підрозділи", бо якщо навіть у поїзді із чоловіками небезпечно їздити, то як я гарантую їй безпеку в чоловічому взводі? У замкнутому просторі?" – обурилася вона.

Скрbншот: DW по-русски/Facebook Скріншот: DW українською / Facebook

"Бо тоді у спільних вагонах концентрація жінок стане нижчою – небезпека більшою, віктимізація – активнішою. І головне – це не вирішує проблему (зсадити бухого з потяга, викликати поліцію на запит жінки, поміняти місця і так далі, розробити протокол дій на такий випадок), а лише консервує ситуацію", – пояснила вона, відповідаючи на запитання та репліки користувачів.

Ідеться про погіршення ситуації із правами жінок, вважає Закревська.

Скріншот: DW по-русски/Facebook Скріншот: DW українською / Facebook

"Тимчасова міра по ізоляції жінок? Ну тоді її логічним продовженням є заборона жінкам служити у певних підрозділах або взагалі (серед чоловіків). І посилення сексизму, зокрема в армії. Не можна рухатися у двох протилежних напрямках одночасно. А це, окрім погіршення ситуації з правами жінок, – ще і зниження військового потенціалу України", – наголосила правозахисниця.

У Мексиці досліджували вплив такої сегрегації у громадському транспорті. Результати дослідження опублікували у 2017 році, у звіті йдеться, що гендерне насильство – серйозна проблема в Латинській Америці, і від нього страждають переважно жінки. Пасажири, як ідеться в документі, оцінили програму, завдяки якій у країні з'явилися окремі вагони для жінок, і захід може бути ефективним для зниження випадків сексуального насильства щодо жінок у громадському транспорті.

Проте дослідження також засвідчило, що за час дії програми підвищився рівень фізичного насильства, а жінок, які користувалися "змішаними" вагонами, сприймали як відкритих до сексуальних контактів.