Вставлю свої п'ять копійок.
Особисто я готова доплачувати за адекватність сусідів по купе, відсутність малих дітей, сварливих бабусь, агресивних чоловіків, прихильниць різких парфумів, людей із горою домашньої їжі і п'яних компаній.
Але це не питання статі сусідів, це питання їхньої поведінки. І відділити адекватів від неадекватів на етапі продажу квитків навряд чи можливо.
Щодо безпеки – я не думаю, що наявність жіночих вагонів сильно допоможе. Чоловіки, які в потягах намагаються зґвалтувати сусідок, – це вочевидь не нормальні чоловіки, це злочинці, яким апріорі насрати на правила та закони. Що їм завадить прокрастися посеред ночі в жіночий вагон зі своїми злочинними намірами?
Проблема безпеки полягає не в існуванні спільного простору, а в безкарності ґвалтівника. І для вирішення цієї проблеми скоріше підійде наявність у купе тривожної кнопки, а в поїзді – кількох поліцейських, які патрулюватимуть вагони та реагуватимуть на виклик. Заодно і в інших ситуаціях це може допомогти – бійки, шум, крадіжки тощо. Бо коли злочинець знає, що єдина людина, яка може спробувати його зупинити, це 50-річна провідниця тьотя Люба, то відчуття потенційної безкарності в нього активно посилюється.
Джерело: Maria Popova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора