+4 Київ
Посмертно орденом "За заслуги" ІІІ ступеня нагородили письменників Вікторію Амеліну, Володимира Вакуленка, поета Максима Кривцова й актора Василя Кухарського.
Вікторія Амеліна
Письменниця, авторка романів "Синдром листопада, або Homo Compatiens", "Дім для Дома". Писала книжки для дітей: "Хтось, або Водяне серце", "Е-е-есторії екскаватора Еки".
Була волонтеркою, громадською діячкою. 2021 року Вікторія Амеліна стала співзасновницею Нью-Йоркського літературного фестивалю – культурно-мистецького заходу, покликаного популяризувати українську літературу.
Від початку російсько-української війни здійснювала волонтерські поїздки на деокуповані території Україні. Під час однієї з них у вересні 2022 року в селі Капитолівка Харківської області Амеліна разом із батьком дитячого письменника Володимира Вакуленка, убитого російськими загарбниками, знайшла його заховані вірші й щоденникові записи.
Улітку 2022-го року Вікторія приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds. Разом із командою вона працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні й півночі України.
Загинула 1 липня 2023 року внаслідок російської ракетної атаки на Краматорськ.
Володимир Вакуленко
Громадський діяч, учасник Революції гідності, автор 13 книжок, із 2003-го до 2006 року входив до ізюмського літоб'єднання "Крем'янець", а у 2005-му був членом костянтинівського літоб'єднання "Прометей". Відомий як Володимир Вакуленко-К.
Лауреат міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка, лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича, лауреат міжнародного конкурсу "Коронація слова", його нагородили відзнакою "Срібний тризуб" до 20-ліття незалежності України за літературні досягнення.
Готував до друку й видав альманах "Ізюмська гора" (2007). Був головним редактором журналу перекладів DzeRkaLo. Його твори перекладали кримськотатарською, білоруською, німецькою, англійською, есперанто й російською мовами.
Невдовзі після того, як Харківську область окупували, чоловіка викрали й убили російські військові. Про його смерть стало відомо наприкінці листопада 2022 року, уже після деокупації Харківської області.
Максим Кривцов
Кулеметник, спецпризначенець Сил спеціальних операцій, поет і фотограф. Учасник Революції гідності у 2013–2014 роках, доброволець ЗСУ. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО й ООС і у Veteran Hub. У 2022 році знову добровольцем пішов на фронт.
У 2023 році у видавництві "Наш формат" вийшла його перша повноцінна збірка "Вірші з бійниці". Вірші Кривцова також виходили у збірках з іншими поетами: "Книга Love 2.0. Любов і війна", "Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну", "Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?", "Поміж сирен. Нові вірші війни".
Кривцов писав на фронті роман, який залишився незакінченим. 7 січня 2024-го стало відомо, що він загинув.
Василь Кухарський
Кухарський із 2008 року грав у "Театрі на Подолі" ("Сто тисяч", "Льовушка", "Механічний апельсин", "Ножиці", "Приворотне зілля"). Він також виконав десятки ролей на телебаченні й у кіно.
Він зіграв головну роль у фільмі "Максим Оса: золото Песиголовця" за мотивами українського коміксу про козака Максима Осу. У прокат фільм вийшов у жовтні 2022 року, а на початку 2023-го з'явився на Netflix.
У вересні 2023 року Кухарський дістав важкі поранення внаслідок бойових дій. 7 грудня 2023 року стало відомо, що він помер.
