Ярославський: Без любові нічого неможливо: ні "Металіст" побудувати, ні Євро 2012 підготувати, ні з пандемією боротися

Бізнесмен Олександр Ярославський володів "Металістом" й очолював клуб із 2005-го до 2012 року. Він неодноразово розповідав, що на початку свого футбольного шляху навіть мріяти не міг, що клуб буде успішно грати на світових аренах. Але любов до своєї справи і якісний менеджмент дали "Металісту" шанс пройти шлях від руїн стадіону та бази зі щурами до ¼ Ліги Європи, ставши як мінімум третьою силою української національної футбольної першості. Про це і багато що інше коментатори та експерти проєкту #ЗалишайсязФутболом на каналі "Футбол 1" поговорили з Олександром Ярославським у прямому ефірі. "ГОРДОН" публікує повну текстову версію інтерв'ю.

– Сьогодні у нас ретротема, яка зачіпає струни і вашої душі, і мільйонів уболівальників того "Металіста", який у ті часи "запалював" в Україні і Європі. Але зараз будь-яка тема починається з коронавірусу. Ми знаємо, що ви глибоко інтегровані в ці процеси. Розкажіть трохи про свою діяльність в умовах пандемії: наскільки змінилося ваше життя?

– Насамперед хочу побажати здоров'я і сказати: "Металіст" і спорт – це велика штука, яка дисциплінує і змушує скоординуватися і згрупуватися. Коли вдарила ця біда, ми були готові. Ми вже проходили такі моменти: і Євро-2012, і "Металіст", коли нам дістався, який ми будували всі разом. Я був уже готовий брати участь у процесі протидії коронавірусу. Мені вдалося з допомогою моїх друзів завезти основну кількість ПЛР-тестів – 150 тис. в Україну, в Харків завезли маски – 2 млн, учора завезли 4 тис. костюмів, 5 тис. ПЛР-тестів з однієї партії, 9 тис. ПЛР-тестів з іншої партії. Триває робота – така сама, яка тривала з "Металістом", із Євро 2012. Вона нічим не відрізняється від тієї дисципліни, яку прищеплювали у нас у "Металісті".

– У середині березня відбулася зустріч у президента – представники великого бізнесу тоді зібралися вирішувати нагальні теми. За вашими оцінками, наскільки зараз наша країна готова до спалаху цієї пандемії, який прогнозують?

– Я думаю, що Україна добре підготувалася. Вчасно була та нарада. А кого президенту ще запрошувати, як не бізнесменів – громадян, кому, як не нам, брати участь у всьому цьому? Ми просто зобов'язані брати участь, навіть якби президент не запросив, а не стояти осторонь. По Харкову я вам скажу: тут система налагоджена, як була налагоджена в "Металісті" – так і в місті, усе чітко.

– Дуже приємні, оптимістичні слова. Давайте, власне, про футбол: ми вже говорили про, не побоюся цього слова, епоху, коли Ярославський прийшов у "Металіст". Ви як керівник цього проєкту на початку 2000-х могли усвідомлювати, що дійдете до того рівня, що команда гратиме у чвертьфіналі Ліги Європи?

– Ні, звісно! Я не міг і уявити, що ми будемо грати на такому рівні! Коли ми з Маркевичем приїхали на базу, там мало не щурі скакали по плечах, провалена підлога, стадіон... Жодної інфраструктури взагалі не було. Тоді ми взялися і почали відбудовувати. Плюс додалася підготовка до Євро 2012. Був у нас веселий час. Але я вам скажу одне: без любові нічого не можна зробити. Ні "Металіст" побудувати, ні Євро 2012 підготувати, ні з пандемією боротися. Тільки любов і відповідальне ставлення.

– Ви знайшли свого тренера, а тренер знайшов свого президента. Як сказали б астрологи: зірки над Харковом тоді, на початку 2000-х, ідеально зійшлися. Можете згадати першу зустріч із Мироном Богдановичем Маркевичем?

– Тоді стояло питання про головного тренера. Ми хотіли запросити фахівця з Одеси, не буду називати прізвища. Із Маркевичем ми зустрілися в Києві – була буквально коротка зустріч. Я кажу: "Давайте починати!" Зірки дійсно тоді зійшлися в Харкові: і мене знайшов "Металіст", і "Металіст" знайшов всіх нас – Маркевича, [спортивного директора "Металіста" Євгена] Краснікова, практично вся наша команда, менеджерський склад. Так до останнього дня розвалу "Металіста" менеджерський склад і працював у клубі. Щойно вони всі пішли – "Металіст" духа віддав.

– "Металіст" відрізнявся якісною селекцією – якихось суперпровальних трансферів у принципі не згадати. Можливо, завдяки ухваленню рішень у трикутнику – тренер, спортивний директор і ви як президент? Я читав, що ви особисто ночами переглядали матчі чемпіонатів Бразилії та Аргентини. Правда?

– Основний час був у 2007–2013 роках, коли і підготовка до Євро 2012 тривала в Харкові, і "Металіст" був на підйомі. Так, практично всі ночі ми були з Красніковим у контакті, тому що з початком ночі починалася робота з трансферів.

Відкриття реконструйованого стадіону "Металіст" пройшло 5 грудня 2009 року. Фото: прес-служба DCH

– Ви успішний бізнесмен. Як знаходили час на все це?

– Любов і тільки любов – якщо ти живеш цим. Коли ми програвали матчі, я був на іншій планеті. Я не міг доїхати додому, на половині дороги розвертався, повертався і влаштовував несусвітні розбірки. Одного разу, пам'ятаю, трохи кермо не відірвав. У мене друг сидів у машині, він наляканий вискочив.

– Ви сказали "любов". До Харкова чи до "Металіста"? Це ж безсоння, гіркі поразки, але ви завжди гідно трималися. Як вам це все вдавалося?

– Не можна відокремити "Металіст" від Харкова, а Харків – від "Металіста". Це все зійшлося разом. Таке місто, майже 1,6 млн жителів, три з гаком мільйони – весь регіон, футбольний регіон. Побудували стадіон – пішла гра. Я ніколи раніше за футболом не стежив, а тут день за днем – я сам не помітив, як перетворився на частину футболу. Я сидів, хрестив футболістів, не міг дочекатися початку матчу. Тільки матч розпочався, гол забили, я вже мрію, щоб він закінчився. Якщо ми програвали – я мріяв, щоб матч ніколи не закінчувався, поки ми не заб'ємо. Ще рік-два – і я, напевно, потрапив би в божевільню. Звісно, ще ніхто не потрапив, і я б не потрапив. Але це одні з найщасливіших років мого життя.

Те, що я пережив із "Металістом", передати неможливо. Згадайте гру з "Евертоном", із "Сампдорією". Видаляють Тайсона, а я думаю: "Ну все!" Світ потьмянів! А ми вже програвали, якщо пам'ятаєте, 1:0. Згадайте гол Хав'єра – що він витворив! Пішов у кут, віддав пас, повернувся – і який він забив у цю дірочку! Куди тільки м'яч міг проскочити?! Я хотів просто зістрибнути з трибуни і полетіти – це неможливо передати! Я вдячний футболу – це екстаз, це не порівняти ні з чим. Хто був причетний до футболу, розуміє, що це таке.

Фото: прес-служба DCH

– Ви згадали бразильських футболістів. Цікаво: а які трансферні переговори вам далися найважче?

– Сьогодні вже складно сказати. Дивіться: ми купували футболістів – відносно дорогих футболістів, якщо порівняти з іншими клубами. Але подивіться: припустимо, Соса – він "не заграв" ні в "Наполі", ні в "Баварії". Але що він витворяв у "Металісті"! Які голи! Згадайте гру з "Сошо": перший гол – це запаморочливо. А Жажа, цей нехлюй з нехлюїв, із 42 метрів – я думав, перекладина лусне, я просто впав зі стільця на спину – він забив цей гол! Він спіткнувся, а спіткнувшись, ударив по м'ячу. Нам Горяїнов казав, що просив Жажу не бити з усієї сили, коли вони тренуються, м'яч просто відбивав руки. Складно сказати, чи був ще один гравець із такою силою удару в Україні.

– Ви так яскраво пам'ятаєте цей матч із "Бешикташем", коли ми обіграли їх 4:1 і вийшли в груповий турнір Кубка УЄФА – це якраз 2008 рік. А можете згадати "най-най" матч за час вашого президентства в "Металісті"?

– Я не можу виділити якийсь один матч – я був практично на всіх матчах. Може, тільки один-два не відвідав. Але те, що витворяв "Металіст", – це пісня, це феєрія!

– Можливо, можете виділити сезон? Ми, готуючи програму, намагалися вибрати найяскравіший сезон "Металіста" – український сезон Кубка УЄФА або сезон ¼ Ліги Європи, але все ж узяли весь "Металіст" вашої епохи.

– А скажіть: який сезон ви виділите? Пам'ятаєте, Тайсон у Києві з "Динамо", ми – 3:1, по-моєму. Я не пам'ятаю, як йому дали пас наперед, а він пішов, утік. Я не можу виділити, ну не можу. А Едмар – голи п'ятою, а Фініньйо що витворяв, коли він був у найкращій формі. Згадайте Вільягру, Тайсона – гол у Донецьку, коли вони пішли по краю, і Тайсон Вільягрі віддав, а потім забиває Торсільєрі разом із кимось із захисників. А ви згадайте, як Девічем цей переможний м'яч заштовхали. Якби Девіч тоді був поруч зі мною, я б його задушив. У мене зникло все, у мене серце зупинилося відразу. Він узяв у руки і віддав цей м'яч – я не повірив своїм очам! Мені здавалося, що зараз епізод повториться. Коли він "Олімпіакосу" не забив, а просто покотив м'яч у руки воротарю! Ні, неможливо щось виділити – "Металіст" завжди грав цікаво! Не відірвешся, поки гра не закінчиться. Нудних ігор просто не було.

– Називали суму, яку ви інвестували за сім років, лунала цифра 570 млн доларів. Якщо зараз озирнутися назад: чи могли ви тоді, наприкінці 2012 року, вчинити інакше? Чи це був єдино можливий тоді варіант?

– Історія не має умовного способу. Зроблено те, що зроблено, і треба дивитися, що буде далі. Думаю, зараз закінчиться ця історія з коронавірусом, і треба думати, що робити далі. У всіх аспектах. Й у футбольному теж.

– Повернеться Ярославський у харківський футбол і взагалі у футбол? І коли це може статися? Знаємо про юридичний аспект із тим "Металістом" – там величезні борги. Який розвиток цієї ситуації ви бачите?

– Я контактую з футбольними людьми і відстежую ситуацію. Так, напевно, з тим "Металістом" уже буде дуже складно щось зробити. Там дійсно юридичні колізії такі, що легко їх здолати не вдасться. Але подивимося, що ми зможемо зробити. Обіцяти нічого не буду. Але обіцяю, що буду думати. Вийде щось зробити – дай боже.

– Зараз в українському футболі немає тієї конкуренції, яка була в сезонах, про які ми згадували. За великим рахунком, зараз ніхто не може скласти конкуренцію "Шахтарю". Як ви на це дивитеся як людина з футболу?

– Ця ситуація, звісно, радості не приносить. Тому і треба замислюватися, щоб її змінювати.

– Якби ви продали "Металіст" у 2012 році, яких висот він міг би досягти у своєму розвитку? Які завдання та цілі ви ставили собі, тренерському складу, футболістам?

– Я не люблю говорити про те, що вже не відбудеться. Ми шаленіли від футболу, не уявляли себе без нього. Але який сенс міркувати, що було б? Щось, напевно, було б.

– Хотілося б завершити на оптимістичній ноті. Збірна Андрія Шевченка – ви з ним досить добре знайомі, вас бачили на його матчах у Харкові, ви стежите за збірною. Як оцінюєте його роботу?

– Усі зі мною погодяться, що Андрій – "футбольна людина". У футболі він розуміється – ми бачимо результати збірної. Збірна пройшла кваліфікацію, збірна – учасник Євро. Я завжди говорив: основний показник у житті, як і у футболі, – це рахунок на табло. Я бажаю Андрієві успіхів. Знаю, що у нього має вийти так, як Андрій грав у футбол. Дай боже, щоб наші хлопці у збірній наблизилися до його футбольних успіхів! Ми завжди чекаємо збірну в Харкові, завжди їм буде надано підтримку, і я обіцяю, що буду ходити на всі матчі збірної.