"Загалом я на 90% був упевнений, що так воно й закінчиться. Найбільший шанс був, що мене завалить у бункері. Або згорю в бункері. Тому що в моєму бункері було п'ять пробивань. Авіабомби. І після кожного пробивання когось засипало. Бункер у нас кілька разів горів. Це, знову ж таки, нацгвардійці з іншого бункера бігали й нас зверху гасили", – зазначив Чуднєцов.
За його словами, російські окупанти "не шкодували" авіабомб і, найімовірніше, знали, де на заводі розташований госпіталь українців.
"Дві найбільш переорані території на території заводу, де щодня рельєф дуже сильно змінювався, – це госпіталь і командний пункт... У принципі, так би воно й закінчилося. Реально думав, що вони таки застосують або хімічну зброю ("Зарін", "Зоман"), або малий тактичний заряд. Ядерний. Не атомну бомбу, яка пів області знесе, а малий заряд на кількасот кілотонн. У принципі, було б логічно для них. Цим можна було б закінчити із самого початку", – наголосив Чуднєцов.