"Більшість їжі, що залишилася, потребувала термічного оброблення, у воді. Проблема була у воді. Вона була спочатку. Далі ці ємності, у яких зберігали воду... Причому ця вода дуже умовно є питною. Настільки умовно, що в деяких після обміну знайшли солі важких металів. Проте й ці запаси було майже знищено. І кожен похід по воду, де можна було розкопати бутильовану воду, – це або поранені, або вбиті", – наголосив Чуднєцов.
За його словами, дістатися води виходило лише в умовні режими тиші, які оголошували на кілька годин.
"Тільки тоді можна було б поповнити запаси води. Але з огляду на те, що в моєму бункері, який називався "Залізяка", було приблизно 350 поранених... Уявляєте? Це потрібно на добу хоча б 500 літрів води. А її не було. Це просто попити. А ще потрібна вода для приготування їжі. Тому їжу готували взагалі на іншому об'єкті, й пацани з Нацгвардії під обстрілами тягли її в армійських терморюкзаках. Тікали під обстрілами, щоб нагодувати поранених", – зазначив Чуднєцов.