"Їхали до Маріуполя, і у бік Бердянська їхали колони біженців, машини їхали. Населення рятувалося втечею. І ти якось відчуваєш тривогу, бо ми їдемо розбитою трофейною "Нивою" й це єдина машина, яка їде до Маріуполя. Тому що вже колона азовська пішла дуже швидко. І ми їдемо – за нами нікого, нікого перед нами. А назустріч їдуть просто колони місцевих жителів. І ти відчуваєш напругу таку, ніби повітря можна різати ножем", – наголосив Дутчак.
За його словами, тоді в нього постійно дзвонив телефон.
"І коли береш слухавку, там вмикається автовідповідач. Із російських номерів дзвінки були, і там такі фрази були: "Не хвилюйтеся, все буде добре. Запасіться водою, знайдіть безпечне місце. І готуйтеся до того, що ваше життя зміниться". І так постійно, постійно був зайнятий мій телефон. Очевидно, якщо він був як телефон контакту з місцевим населенням, його просто заблокували в такий спосіб", – зазначив Дутчак.
Відео: В гостях у Гордона / YouTube
Контекст
Оборона Маріуполя тривала з лютого до травня. На заводі "Азовсталь" до середини травня перебували українські захисники – бійці Національної гвардії, зокрема полку "Азов", співробітники СБУ, військовослужбовці ЗСУ, прикордонники й поліцейські. Тоді окупанти захопили майже всю територію Маріуполя й регулярно штурмували "Азовсталь", обстрілювали підприємство та скидали на нього авіабомби.
16 травня президент України Володимир Зеленський та Генеральний штаб Збройних сил України повідомили, що з "Азовсталі" розпочалася евакуація українських військовослужбовців, зокрема тяжкопоранених. Станом на кінець жовтня, за інформацією начальника штабу "Азову" Богдана Кротевича (Тавра), у полоні перебувало приблизно 2 тис. захисників Маріуполя, зокрема 700 азовців.
Частину захисників Маріуполя вже повернули з полону, серед них – п'ятеро керівників гарнізону. За умовами обміну, керівники гарнізону мусять залишатися в Туреччині до кінця війни.
Дутчака окупанти утримували чотири місяці, його звільнили у вересні.