+1 Київ
"У Маріуполі я хотіла вступити в Університет внутрішніх справ. Я бачила себе у цій сфері. Я тоді готувалася до фізичних, спортивних нормативів. Я вчила теоретичну частину. Тому що, крім ЗНО, треба було проходити творчий конкурс. А спортивні нормативи були дуже складними. Але я горіла цим і хотіла вступити на бюджет, сама", – розповіла Вдовиченко.
Вона зазначила, що закінчила школу із золотою медаллю та планувала далі розвиватися, зокрема в музиці (вона грає на бандурі), збиралася продовжувати волонтерство у храмі.
"І випускний... Звісно ж, як і будь-який 11-класник, я мріяла про випускний. Планів було дуже багато. Багато всього хотілося зробити", – сказала Вдовиченко.
Тепер вона вважає, що у сфері міжнародного права або інформаційних технологій може бути "кориснішою".
"Зараз суть моєї реалізації полягає у тому, щоб бути корисною суспільству. Я дуже вдячна українцям, які допомагають, підтримують. І хочеться допомогти чимось цим людям, допомогти моїй державі, тому що держава намагається допомогти мені. І звісно ж, я цього року теж пробуватиму поступати. Можливо, вийде. Готуюся до іспитів. Звісно, трошки інший формат, але я буду старатися. І я не зупинюся ні в розвитку, ні в самореалізації, ні в досягненні особистих цілей. Я не можу подарувати ворогу те, що він хотів у мене забрати. Він цього не вартий. Тому все буде Україна. Я намагаюся вірити у краще", – наголосила Вдовиченко.
Біженка з Маріуполя Вдовиченко: Перебуваючи в підвалі, усвідомлюючи, що за кілька метрів уже лежать трупи, розуміла, що я такий самий труп. Я хотіла близьким швидкої смерті в молитвах – на той момент зникла вся надія вижити. Читайте повну версію інтерв'ю
