+1 Київ
"Мені здається, що Російська Федерація сьогодні готова без надмірних ресурсів, без надлишкових боїв здати три позиції: Кінбурнську косу в Миколаївській області, північ Луганської області, де проходить горезвісний аміакопровід, зокрема Сватове й Рубіжне, і, звичайно, Запорізьку АЕС із містом Енергодар. "Ця АЕС нам і "энергодаром" не потрібна", як сказав би Володимир Володимирович Путін. Її можуть передати під контроль МАГАТЕ "для гарантування безпеки атомної енергетики в усьому світі", і потім, природно, через деякий час МАГАТЕ поверне [контроль над нею] Україні. Але загалом Путін однаково хоче зберегти контроль над сухопутним коридором у Крим, тобто десь над 15% української території", – припустив Бєлковський.
На його думку, до цього плану Путін готувався давно, перші сигнали були ще влітку.
"Він чудово розуміє, що в нього немає ресурсів для розгорнутого наступу... Це те, до чого він ішов досить давно. Це було зрозуміло ще на початку літа. Було зрозуміло, що він має довести ситуацію до певної межі, анексувати певну частину української території, щоб із цих позицій торгуватися і переходити від наступу до оборони", – припустив експерт.
Він вважає, що Путін вагався щодо строків і спочатку хотів завершити цей етап воєнної кампанії у липні, потім – до 4 листопада, коли у Росії святкують День народної єдності. Але оскільки Збройні сили України наприкінці серпня почали успішний контрнаступ, Путіну довелося "поквапитися", сказав політолог.
"До 4 листопада це не виходило, бо був високий ризик, що Збройні сили України звільнять надто багато української території на той момент. Тому він таки поквапився й анексував ще у вересні, про що, до речі, американці теж попереджали", – сказав Бєлковський.
Тепер Путін, на думку політолога, намагається переконати США прийняти цей план.
Він же переконує себе щонайменше й оточення в тому, що він узагалі не веде переговорів ні з ким, окрім Сполучених Штатів Америки. Він же не веде переговорів з Україною. Він вважає, що якщо [президент США] Джозеф Байден на щось погодиться, то решта світу цьому підкориться, включно, безумовно, з Україною", – вважає Бєлковський.
За логікою Путіна, продовжив політолог, євроатлантичний світ не готовий на додаткові витрати через війну Росії проти України, тож еліти там нібито підтримують план Росії.
"Він нібито каже США, що він готовий на певні поступки, аби лише не чіпали сухопутного коридору у Крим і щоб до нового 2023 року презентувати власному народу результат, що він усе-таки окупував сухопутний коридор, – сказав Бєлковський. – Звісно, початкові завдання "спецоперації Z" були набагато амбітнішими. Це була "демілітаризація" і "денацифікація" України, що означає знищення Збройних сил України й повалення законної української влади та встановлення там маріонеткового московського режиму. Але про це вже ніхто не думає, крім [колишнього глави "Роскосмосу"] Дмитра Рогозіна. Тому "лише треба підтримувати водопостачання Криму". Про це водопостачання Путін говорив неодноразово останнім часом. Термін "останні часи", мені здається, стосовно Путіна необхідно вживати в розширювальному контексті і тлумаченні".
Гордон уточнив, а як росіяни сприймають Путіна після того, як він заявив про анексію чотирьох українських областей, але згодом українська армія деокупувала частину захопленої окупантами території. "Росіяни розуміють, що він просто на ідіота схожий?" – запитав журналіст.
"Так. На сьогодні вони це розуміють. І це найсумніший для нього результат "спецоперації Z". Він цього не розуміє. Він настільки звик, що росіяни не в змозі йому заперечувати, він настільки не зважає на думку власного народу, що, загалом, йому особисто однаково... Він ігнорує свій народ", – сказав Бєлковський.
На його думку, Путін, як і будь-який диктатор, готовий "оголосити будь-яку реальність перемогою".
"Багато історичних прикладів. Ми знаємо, що будь-який диктатор, будь-який тиран, завойовник, полководець, який приходить у стадію безнадійної поразки, негайно оголошує про свою перемогу... Він не може визнати себе переможеним, тому вигадуватиме будь-які версії, які його виправдовують. У його розумінні ресурс терпіння російського народу нескінченний, безмежний", – сказав політолог.
