У статті йдеться про те, що деякі законодавці вважають, що парламент має взяти участь в ухваленні рішення, особливо з огляду на ризики, пов'язані з розгортанням військового контингенту в зоні конфлікту. Водночас інші політики застерігають від надмірного втручання парламенту в ухвалення військових рішень.
Член керівної Лейбористської партії Клайв Льюїс в інтерв'ю Politico заявив, що парламентські дебати потрібні, оскільки спрямування британських військ в Україну може наразити їх на "загрозу з боку ядерної держави без підтримки США". Він підкреслив, що для такого кроку важлива підтримка громадськості й парламент відіграє головну роль у її забезпеченні.
Представниця Ліберально-демократичної партії Гелен Магвайр зазначила, що партія підтримує пропозиції уряду щодо України, але наполягає на тому, щоб парламент мав право голосу щодо питання розгортання військ.
Консерватор Марк Гарньє зауважив: попри те, що прем'єр-міністри можуть скеровувати війська без схвалення парламенту, прецедент, створений колишнім прем'єром-лейбористом Тоні Блером під час ухвалення рішення про участь у війні в Іраку, свідчить про те, що Стармер має діяти аналогічно.
Двоє інших консерваторів, Джон Купер і Ніл Шастрі-Герст, заявили, що Палата громад, імовірно, захоче обговорити це питання. Купер підкреслив, що важливо "інформувати парламент про розвиток подій, щоб зберегти єдність парламенту щодо України".
Колишній головний парламентський організатор Консервативної партії Джуліан Сміт висловився проти залучення парламенту до цього рішення. За його словами, уряд має бути дуже обережним, "дозволяючи парламенту мікроуправляти розгортанням військ і військовими діями загалом".
Контекст
Після того як президент Франції Еммануель Макрон у лютому 2024 року заявив про ймовірне скерування західних військ в Україну, в експертному середовищі й серед світових політиків почалося публічне обговорення цього питання. Частина лідерів підтримала таку ідею, зокрема Литва оголосила про готовність скерувати своїх військових інструкторів в Україну. Серед тих, хто відкидав таку ймовірність, був канцлер Німеччини Олаф Шольц.
Наприкінці року дискусії стали активнішими. В українському уряді заявили, що Україна готова до розміщення західних військ на своїй території.
14 січня 2025 року CNN повідомило, що західні союзники України активно обговорюють імовірність того, що країни НАТО могли б розгорнути війська для надання допомоги в демілітаризованій зоні в разі укладання відповідної мирної угоди. Водночас в Офісі президента закликали не мати ілюзій щодо миротворців в Україні.
21 січня президент України Володимир Зеленський заявив, що гарантії безпеки після війни, яку РФ розв'язала проти України, передбачають не менше ніж 200 тис. європейських миротворців. Проте європейські країни розглядають імовірність скерування приблизно 40–50 тис. військових для підтримання миру в разі ймовірного припинення вогню, написала FT 23 січня.
16 лютого Стармер написав у колонці для The Telegraph, що Великобританія згодна скерувати військових в Україну для забезпечення потенційної мирної угоди.
17 лютого міністерка закордонних справ Швеції Марія Мальмер Стенергард у коментарі суспільному мовнику Sveriges Radio заявила, що країна не відкидає скерування військ в Україну у складі будь-якої повоєнної миротворчої місії.
Того самого дня The Economist із посиланням на джерела повідомляв, що США хочуть долучити військових із Бразилії й Китаю до складу миротворчого контингенту в Україні.
17 лютого Financial Times із посиланням на двох поінформованих осіб написала, що лідери європейських країн під час "кризової зустрічі" в Парижі сварилися через скерування військ в Україну. Перед нею прем'єр-міністр Дональд Туск сказав, що Польща не має наміру скеровувати своїх військових в Україну, але готова підтримати держави, які ухвалять таке рішення.
+7 Київ
