+25 Київ
Мова про це зайшла після розповіді Крохи про пораненого військовослужбовця, якого вдалося врятувати.
"Тому от такі події – вони надихають більше. Вони дають поштовх до того, що ти можеш іще рятувати життя. І якщо десь сталося таке, що тебе хтось образив, бо тобі сказали, що тебе туди ніхто не звав. [...] Це можуть сказати вдома, це можуть сказати і там, на фронті", – зазначила парамедикиня.
Вона наголосила, що так говорять цивільні люди.
"Це у Краматорську, у Костянтинівці [Донецької області може бути]. "Тебе туди ніхто не звав". Наприклад, мамі моїй теж так говорили. Мама каже: "Олі давно немає – я переживаю". А мамі так і кажуть: "А хто її туди звав? Вона могла б туди не йти". І все. І мама каже: "Добре". Є такі люди", – сказала Кроха
Парамедикиня зазначила, що на такі висловлювання не звертає уваги.
"Дійсно, я сама зробила свій вибір. Коли ти рятуєш життя... Я не знаю, це неможливо просто якось словами сказати. Це просто таке перенаповнення. Колись мені мій муфтій... Саїд Ісмагілов – він муфтій моєї мечеті. Я йому колись прийшла, сказала, розказала, що таке буває. Це був 16-й чи 17-й рік. І він мені каже: "Олю, просто зрозумій одну річ. І це Всевишній про це говорив, що коли ти рятуєш одне життя, ти рятуєш тисячі. Тому не зважай ні на що". Я ні на що не зважаю. Просто я не можу зрозуміти, як люди не розуміють, що, рятуючи життя, ти все-таки якось... У тебе щось оживає, серце перенаповнюється радістю", – пояснила парамедикиня.
Фронтова парамедикиня Кроха: Керівниця, коли дізналася, що я на фронті, запитала: "Олечко, хто тобі дозволяв?" Я кажу: "Вибачте, Наталіє Євгенівно, я ж не можу у вас питати, де проводити відпустку". Читайте повну версію інтерв'ю
