-3 Київ
"2014–2016-й – це реально була війна. Потім воно трошки стихло, і вже були... Так, були поранення, але не такі поранення. Але коли почалася [повномасштабна] війна 24 лютого 2022 року, я це називаю, що це дві різні війни. Чому? Тому що в 14-му році вони воювали зі Збройними силами України, з усіма силовими структурами. Зараз ця війна 24 лютого 2022 року – вона... Це війна із цивільним населенням, це геноцид", – сказала вона.
Парамедикиня зазначила, що у 2014 році вона займалася переважно військовими, а після повномасштабного вторгнення – і цивільними.
"25 лютого тут, у Києві, я вже почала вивозити цивільних. Почала з військових – закінчила цивільними. [...] Це геноцид українського народу. Я тоді була дуже в розпачі, тому що бачила важкі поранення військових. Коли я побачила Ірпінь, Бучу, Гостомель, Бузову... Коли я побачила цивільних і коли це були діти... Діти, жінки... Бо в мене вдома теж Раміна, Едік, Юлечка, Аврам. І дівчинка, яка потрапила до мене перша на машину, – у неї була вирвана задня частина: і спина, і та сама дупка. Тампонада – це просто назва: тампонада. Там просто треба було зупиняти кровотечу, щоб дівчинка вижила. Дівчинка вижила, тому що було правильно все зроблено. Але коли в мене питали: "Олю, що це за війна?.." Я говорю: "Вибачте, це геноцид українського народу. Яка війна? Це геноцид!" – пояснила Кроха.
Вона вважає, що "цього не можна вибачати російському народу".
"Я часто кажу хлопцям, що їх потрібно просто звернути в одну воронку. А вони відповідають: "Ні, Олю, в одну воронку не можна. Треба, щоб вони кашляли пір'ям". Тому що коли кашляєш пір'ям, помираєш не так швидко. Три дні можна помирати. Для них це саме те", – наголосила Кроха.
Фронтова парамедикиня Кроха: Керівниця, коли дізналася, що я на фронті, запитала: "Олечко, хто тобі дозволяв?" Я кажу: "Вибачте, Наталіє Євгенівно, я ж не можу у вас питати, де проводити відпустку". Читайте повну версію інтерв'ю
