+5 Київ
За даними розслідувань і баз відкритих джерел, на війну мобілізували понад 0,5 млн людей. Серед них – фермери, водії маршруток, учителі, рятувальники, працівники МНС і колишні міліціонери – люди, які спочатку розраховували відслужити кілька місяців, а опинилися у тривалому виснажливому конфлікті, ідеться у статті.
Смертність серед мобілізованих висока, але офіційної загальної статистики немає, хоча журналісти й волонтери підтверджували тисячі загиблих за даними з відкритих джерел, пишуть журналісти.
Автори статті дістали доступ до закритих чатів мобілізованих, які досі залишаються на фронті, а також поговорили з кількома військовими і процитували їхні пости про те, як вони зараз живуть і що думають про війну та Росію.
"Коли повістки прислали, нам говорили, що будемо пів року склади на кордоні охороняти. А ми, дебіли, повірили. Сами винні, жорстокий урок, – каже "Верстке" один із мобілізованих, у цивільному житті – пенсіонер МВС. – Тепер я просто хочу живим додому повернутися. Я не патріот і не рвуся захопити Україну. Патріотів мало. І всі хочуть додому", – відповідає він на запитання про настрої мобілізованих після трьох років на війні.
Мобілізовані описують свій стан як "тугу", "невизначеність", "безвихідь".
"Настрій – за...бався, – каже інший військовий. – Нам, до речі, нічого не говорили про склади. Одразу – воювати. Це їжаку було зрозуміло. Там фронт обвалився, тому й призвали дірки закрити. Я все чудово розумів, але бігати було стрьомно. Я просто не очікував, що цивільних призвуть на війну".
Чати солдатів сповнені гірких жартів і відчаю: "Тут – як у грі "рулетка" – той, хто програв, точно буде".
"Я висушений і морально, і фізично. Сил, емоцій і надій уже немає. Віри в те, що доживу до кінця війни, теж немає", – розповів військовий РФ.
Багато розповідей про тяжкі поранення товаришів, про неможливість своєчасної евакуації поранених і про антисанітарні умови.
Поширені також теорії заговору: частина бійців вважає, що комусь "треба знищити якомога більше чоловіків", що держава нібито "обнуляє" населення, або звинувачують у своїх бідах мігрантів.
"Держава боїться, що багато бійців повернеться й почнуться запитання. А вони, бл...ть, по-любому повернуться", – дратується інший співрозмовник.
Багато мобілізованих відчуває, що їх використовують як витратний матеріал, а не цінують як людей.
"Нагорі начхати. Просто ми вже змирилися, що за людей нас не вважають, у м'яса не має бути своєї думки", – каже "Верстке" колишній співробітник МВС. Він розповів, як його 2022 року відправили до батальйону піхотинців, у якому "половину становили кримінальники, які підписали контракт". Ті пили і пророкували, що колишній поліцейський довго не проживе.
Мобілізовані скаржаться на руйнування сімей: шлюби розпадаються, діти ростуть без батьків, матері впадають у відчай. Ті, хто лишився "мирними" громадянами, здаються військовим байдужими – солдати відчувають відчуження й образу.
"Щодня втікають люди. Орієнтувань дуже багато щодня. Настрої такі, що їх мало хто засуджує. І мені здається, що основна причина – сімейні проблеми. Люди реально розуміють, що все життя минає повз, сім'ї розпадаються, діти не бачать батьків", – поділився військовий РФ.
Економічні мотиви також згадують: колись приваблива зарплата за фронтову службу вже не компенсує втрат і ризиків – ціни зростають, а ті, хто залишився вдома, мають більше можливостей заробляти.
У мобілізованих немає єдиної позиції щодо мети операції. Хтось вважає, що потрібно досягти певної лінії фронту й зупинитися, інші – що потрібно "доходити до Дніпра", ще хтось підтримує заявлені на початку цілі ("ЛДНР", Запоріжжя, Херсон). Багато хто відверто каже, що не розуміє, навіщо вони тут.
Часто чути розповіді про спроби втекти з фронту в "Сочі" та інші місця, де ті, хто уникає служби, ховаються місяцями. Однак вони наголошують, що життя у "сховках" теж невизначене й ризиковане: дехто потрапляє під кримінальну чи адміністративну відповідальність, комусь дають умовні строки.
