+2 Київ
"Я була в Бучі практично наступного дня після того, як туди увійшли наші війська. Враження потім посилювалися історіями людей. Це страшно. Заїжджаєш в Ірпінь – розбитий, Буча – розбита. Під'їжджаєш до міської адміністрації, і до тебе підходять люди, які пережили цю окупацію. Вони по-різному пережили, хтось, можна сказати, лайт у тих умовах – десь бомбили, продуктів бракувало... А інші вилізли з підвалів, де сиділи весь час і ховалися. А треті пішли до могил біля собору шукати своїх близьких, бо вони точно знали, що тих розстріляли. Тіла просто кудись потягли. І коли ти дивишся на ці рови, де шматочки тканини, чи розмір взуття, чи ручка, що вказують на те, що там дитина, чи рука жінки, літньої людини. Коли тіла пересипані шарами [землі] – це просто жахливо. А потім ти йдеш у це кадировське кубло. Так люди не можуть жити. А вони жили, їли, пили, вибачте, справляли фізіологічні потреби там же, де мучили наших людей. Усе в одному", – наголосила Денісова.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
