+7 Київ
"Багато хто сьогодні говорить про оборону Маріуполя. Що ми б'ємося з переважаючими силами противника, що ми стримуємо велику орду, що ми не пускаємо росіян далі і тим самим затримуємо всю російську армію. Усі радіють, бо орда не йде далі. Але ви задумувалися про те, як тут перебувати? Як битися в таких умовах? Що відчувають захисники Маріуполя? Це коли тобі пишуть смс: "Як у тебе справи, друже?", – а ти п'ять хвилин тому поклав у чорний мішок побратима, якого знав сім років. Це коли вчорашній взводник, якому 22 роки, командує батальйоном. Та командує краще й ефективніше за цього "полкана", який усе своє життя отримував зарплату від держави. Він просить за одного, за другого, за третього солдата і завжди скромно забуває про себе. Забуває про те, щоб його нагородили. Це коли відділення азовців штурмує роту елітного спецназу. Це коли побратим, маючи тяжкі поранення, тікає з госпіталю, бо пообіцяв своїм друзям допомогти боротися на передньому краї", – сказав він.
Паламар додав, що це "політики, які кажуть: "Та ми їх підтримаємо, ми постійно з ними на зв'язку", але вже більше ніж два тижні ніхто не піднімає слухавки і ніхто ні з ким не спілкується".
"Це пам'ятати про нас, пам'ятати вічно про Маріуполь, розказувати про це, але це місто-мученик. Це місто-борець. І ми не в минулому, ми в теперішньому. Це коли ти читаєш про себе зі скорботою, а ти ще є. Ти ще живеш надією, ти розумієш, що до тебе повинні прийти. І особливо ті люди, які вірні присязі, які знають, що Росію можна перемогти", – додав він.
* Відкинути скорботу, повернути місто, перемогти. Заради тих, хто вже віддав за цю победу життя. Маріуполь– Україно! * pic.twitter.com/EzZ46X3xxs
— АЗОВ (@Polk_Azov) April 10, 2022
