-1 Київ
Відповідно, війну Росії проти України пропагандистам пропонують порівнювати з подіями 1914-го, коли Російську імперію нібито втягнули у війну.
Пропагандистам рекомендують "відпрацювати" тезу, що РФ вторглася в Україну нібито через те, що "вони своїх не кидають" та "захищають братні народи від гніту". Тільки у 1914 році Росія "не змогла покинути" сербів, а 2014-го й далі – населення Донецької та Луганської областей.
Ще одна паралель із початком XX століття, яку насаджують кремлівські ідеологи, – "втручання Заходу". Стверджують, що тоді Німеччина спонсорувала більшовиків у Російській імперії – аж до "масових заворушень" 1917 року. У методичці просять росЗМІ звернути увагу на те, що так Захід нібито діє щодо РФ і сьогодні.
Наступна теза полягає у тому, що нібито США з 2014 року "вирощували за допомогою русофобії кілька поколінь українців, які ненавидять Росію та готові вбивати росіян".
Роль Росії у розв'язаній нею війні проти України, ідеться у методичці, нібито "винятково мирна". Російська влада нібито усіляко "намагалася загасити конфлікт", але "США зробили Україну передовою позицією у протистоянні Заходу проти Росії" – і тоді РФ "була змушена" розпочати "спецоперацію".
У документі повідомляють також, що, розпочавши вторгнення в Україну, "Росія відстоює не лише свої національні інтереси, свою унікальність як цивілізації, а й право інших країн на унікальність, на повагу до багатополярного світу".
У зв'язку з ідеєю "багатополярного світу", пише "Медуза", пропагандисти мають переконувати росіян, що роль США у світі скоро нівелюється і сформується "новий світовий порядок".
У Кремлі вважають, що творцем цього порядку нібито буде РФ, а його принципи виклав Путін у своїй "мюнхенській промові" у 2007 році, зробивши Росію "пророком дегегемонізації" світових відносин.
У попередній кремлівській методичці, яку "Медуза" опублікувала 1 серпня, російським ЗМІ рекомендували проводити паралелі між війною в Україні та хрещенням Русі, а Путіна порівнювати з князем Олександром Невським, бо нібито після початку війни в Україні, як і після битви на Неві, "народ згуртувався навколо національного лідера".
