+17 Київ
Журналісти поспілкувались з Олександром Соколовим і Михайлом Кувшиновим, які станом на лютий 2022 року відбували строки в колонії №90 на околиці Херсона. Перший був засуджений за крадіжку лісу, другий – за замах на крадіжку моторного човна.
Із початком російського вторгнення багато співробітників колонії, за їхніми словами, стали поспіхом звільнятися і виїжджати в безпечніші регіони. 2 березня російська армія захопила Херсон.
Начальник колонії Євген Соболь, за словами ув'язнених, дав усім співробітникам час до 25 травня, щоб вирішити: будуть вони переходити у Федеральну службу виконання покарань РФ чи ні. Ув'язнені кажуть, що тоді вся зміна відмовилася переходити на бік Росії і звільнилася.
На місце тих, хто виїхав, взяли нових співробітників – це були жителі Херсона, яким була потрібна робота. Кувшинов згадує, що на запитання, чому працівники колонії не виїхали, вони відповідали: "А куди я подіну сім'ю, що я там буду робити, в Україні?"
Тих ув'язнених, хто відкрито висловлювався проти Росії, часто били і відправляли в ШІЗО, продовжує Кувшинов. Деяких, кого підозрювали в переданні інформації про російських військових знайомим у ЗСУ, забирали із камер на імітацію розстрілу. Соболь у підсумку обійняв посаду голови управління ФСВП в окупованій Херсонській області.
Ще двоє українців – Сергій Затірко та Євген Мураєв (імена героїв змінено на їхнє прохання) – відбували ув'язнення в колонії №7 для хворих на туберкульоз поруч із містом Гола Пристань на лівому березі Дніпра, яке досі перебуває під контролем Росії. За їхніми словами, влітку 2022 року в колонії почалися систематичні знущання з ув'язнених: людей били, спускали на них службових собак, розрізали руки.
Начальник ВК-7 на прізвище Горобець, призначений Росією, "показував солдатам, кого треба побити і принизити", розповідає Мураєв.
"Мене особисто били години півтори, я закусив колоду, зламав два зуби. Коли вони закінчили, у мене тільки шия була чиста, все інше – чорне, два місяці я спав на животі, в туалет ходив напівстоячи. Це при тому, що в мене гепатит C, ВІЛ, туберкульоз і ще клапани на серці порвані", – каже він.
Восени в Голу Пристань привезли ув'язнених із Херсона. Вони там перебували приблизно два тижні, але за цей час багато хто встиг заразитися туберкульозом.
Уже в середині жовтня ув'язнених почали етапувати з лівого берега Дніпра в анексований Крим, з'ясували в правозахисній організації UnMode. Останню групу ув'язнених вивезли з Голої Пристані 7 листопада – за два дні до того, як російська армія оголосила про відступ із Херсона. Кувшинов згадує, що до них в автозаки "намагалися застрибнути" співробітники ФСВП, вважаючи, що лівий берег також незабаром повернеться під контроль України.
Де саме ув'язнених утримували в Криму, вони точно не знають, але за їхніми описами, ця установа схожа на СІЗО-1 у Сімферополі, пишуть журналісти. Там їх змушували проходити через коридор співробітників ФСВП на зігнутих ногах і пригнувши голову – якщо хтось підіймав погляд, отримував кийком по спині або голові. Українців залишали на кілька годин у щільно набитих камерах, де їх не годували й не дозволяли сідати.
За словами Мураєва, деякі ув'язнені з його етапу кричали "Слава Україні!" – за це їх били до втрати свідомості й опускали головою в унітаз.
Із кримського СІЗО українських засуджених розвозили по колоніях півдня Росії. Правозахисниця Ганна Скрипка із "Захисту ув'язнених України" нарахувала 11 таких установ у Краснодарському краї та Волгоградській області. Їй уже вдалося встановити місцеперебування 400 засуджених, яких вивезли з Херсонської області.
У Мордовії, за її словами, правозахисники знайшли довічно засуджених. "Зовсім хворих" скерували в Ростовську область – у тюремну туберкульозну лікарню (МЗТЛ-19) або в лікувальну колонію (ЛВЗ-20).
Колонії зазвичай приймали по 200–250 осіб, кажуть правозахисники. Загалом, за їхніми даними, із Херсонської області до Росії вивезли від 1800 до 2500 ув'язнених.
Соколов і Кувшинов потрапили до ВК-2 в Усть-Лабинську в Краснодарському краї. Затірко спочатку опинився в краснодарському СІЗО, там засуджених били шокерами. Потім він опинився у Волгограді, де українців змушували розучувати гімн Росії і російські пісні. У цій колонії українців ізолювали в окремому бараці, розповідає він, і били, якщо вони підходили до вікна, щоб із кимось поговорити. Паралельно до них приїжджали співробітники ФСБ, які намагалися вивідати в ув'язнених, де розташовані українські позиції, а також нав'язували російські паспорти.
Наприкінці зими та ранньої весни 2023-го закінчився строк покарання у Соколова, Кувшинова й Затірка. Усі троє дістали довідку про звільнення з колонії №7 у Голій Пристані, хоча досиджували строк вони зовсім в інших колоніях у Росії.
Видавши довідку, Кувшинова одразу в колонії затримали і передали поліцейським, які повезли його в Усть-Лабинський міський суд. Соколова й Затірка формально відпустили за ворота колонії, але там також одразу затримали і повезли в суди.
І Кувшинова, і Соколова суд визнав винними в порушенні іноземцями правил перебування в Росії. За версією суду, українці якось незаконно потрапили на територію Росії без "документів, які підтверджують право на перебування (проживання)", а тому їх мають вислати. Обох суд розмістив у центрі тимчасового тримання іноземних громадян (ЦТТІГ) у Краснодарі. Затірка ж суд у Волгограді помістив у ЦТТІГ просто за позовом місцевого МВС, яке в день звільнення виписало йому заборону перебувати на території Російської Федерації. Четвертого ув'язненого Євгена Мураєва згодом також скерували до ЦТТІГ.
Видання зазначає, що після цієї процедури більшість колишніх ув'язнених російські силовики депортують до Грузії через КПП "Верхній Ларс". У Тбілісі їм доводиться довго чекати українського "білого паспорта" – лише із цим документом вони зможуть виїхати з країни і повернутися в Україну.
Грузія раніше без проблем пускала колишніх ув'язнених, але нещодавно групі із шести осіб довелося прожити на кордоні 11 діб, поки їх усе-таки пропустили.
Тих, хто і далі відбуває свій строк, нещодавно стали вивозити до Криму, там, судячи з усього, ФСВП використовує ув'язнених на будівництві нових місць ув'язнення.
