+3 Київ
"Наразі всі міжнародні зусилля зосереджені на зборі доказів. Ми хочемо бути впевнені, що в нас досить доказів для розслідування того, чи справді було скоєно великі міжнародні злочини і хто є за них відповідальним. Ми прагнемо до того, щоб у нас були досить вагомі докази, щоб притягнути винних до відповідальності", – сказав він.
Хамран пояснив, що вагомими доказами є ті, які зібрано відповідно до національних стандартів доказів злочинів. Він зазначив, що серйозні міжнародні злочини відносно складно довести. Необхідно перевірити та проаналізувати докази й дотриматися певних юридичних умов.
Зокрема, якщо йдеться про широкомасштабні та систематичні напади на цивільних осіб, необхідно довести, що вони були частиною стратегії нападу на мирних жителів і скоєння проти них певних злочинів, таких як убивства, зґвалтування тощо, що вони справді мають системний характер, пояснив глава Євроюсту.
Він зазначив, що різні країни проводять власні розслідування, тому інформація фрагментована й може різнитися. Робота Євроюсту передбачає збирання всіх доказів і допомогу в юридичній кваліфікації.
"Ми сподіваємося, що країни, які розпочали свої розслідування, поділяться з нами зібраними доказами. Країни, які розпочали національні розслідування – Польща, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Словаччина тощо, – зібрали деякі дані. У нас є ідея централізувати всі зібрані досі докази, ми їх проаналізували б і порекомендували б країнам, наприклад, дійти висновку, що воєнні злочини були в певних регіонах", – сказав він.
Хамран зазначив, що не було зафіксовано фактів, коли якісь сторони не хотіли ділитися зібраними доказами – навпаки, усі вони готові це робити.
"Наразі нам відомо про 21 окреме національне розслідування", – сказав він.
За його словами, більшість їх проводять у Європі. Із 21 країни 14 є членами ЄС, ще чотири країни, включно з Україною, перебувають у Європі, але не є членами ЄС, і ще три країни не входять до Європи – США, Канада та Великобританія, зазначив він.
