0 Київ
За словами батьків чоловіка, він вирішив долучитися до війська в перші дні після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ в Україну. Однак улітку 2022 року в нього погіршився стан здоров'я. Його мати Людмила почала помічати, що в сина тремтять руки, і вони звернулися до невролога.
"Це через нерви. Він не міг миритися з несправедливістю. Спочатку командир у них був нормальний, але потім його замінили. Тарас готував їжу, а новий командир вимагав, щоб йому приносили їсти в кімнату. Тарас відмовився, і з того моменту до нього почали ставитися інакше", – пригадав його батько Олександр.
За словами батька, який також є військовослужбовцем, син розповідав, що за порушення в підрозділі можна було відкупитися, інакше командування скеровувало на небезпечніші ділянки фронту тих, хто сперечався найбільше. Спершу чоловік служив у 32-й окремій артилерійській бригаді Військово-морських сил ЗСУ.
На початку 2023-го він поїхав на вишкіл у Польщу вже у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти. Під час вишколу в чоловіка почала розвиватися грижа шийного відділу, одного разу він навіть знепритомнів у строю, сказали батьки. Начальник штабу дозволив Шевченку пройти військово-лікарську комісію, але медикиня роти відмовила, бо в нього "руки, ноги, голова – цілі", пригадала матір. Лише коли залучили юриста, медикиня дала направлення на ВЛК. Там у військового підтвердили проблеми із шийним відділом хребта, пов'язані зі службою, і визнали непридатним.
Він шукав службу в тилу, однак місце знайшлося лише у 3-му рекрутинговому центрі ВМС, почав їздити у відрядження в різні точки країни.
Згідно з меддокументами, стан здоров'я Шевченка різко погіршився в жовтні 2023 року. З'явилися панічні напади, тахікардія, задишка без видимих причин, і в той період його перевели в пункт постійної дислокації, ближче до лінії фронту. Спочатку – під Херсон, пізніше – у Миколаївську область. За словами батька, напади в сина тривали й надалі.
У березні 2024-го в Шевченка, згідно з анамнезом, уперше стався епізод паніки, який призвів до падіння на землю, під час цього чоловік тримався за голову. Це повторилося неодноразово. Первинного діагнозу "епілепсія" не підтвердили, згодом у чоловіка визнали обтяжену психічними захворюваннями спадковість, бо є родичі, які хворіли.
Уже за два місяці ВЛК визнала Шевченка придатним до служби у ВМС, попри новий діагноз "дисциркуляторна енцефалопатія І стадії", тобто порушення кровообігу мозку. Чоловік не оскаржував рішення медкомісії, бо не вірив, що це щось змінить.
Улітку військова частина сама відправила службовця у психіатричну лікарню, але без направлення на ВЛК, а перевівши його у 126-ту бригаду, яка воювала у Кринках Херсонської області. 11 серпня він вирішив піти у СЗЧ.
Додому в село Трапівка він не міг повернутися через блокпости, тому жив в орендованій квартирі в Одесі. Мати приїздила до сина й ходила з ним до лікарів.
8 березня, коли чоловік вийшов чекати на маму біля магазину, у нього стався черговий напад, унаслідок якого він помер.
"Поки чекали на "швидку"… Організм не витримав. Медики сказали, що це була моментальна смерть", – розповів батько.
Причиною смерті, вказаною у свідоцтві, є інтоксикація й гострий панкреатит. Батьки пригадали, що в сина проблеми із травленням були й раніше, а важкий ментальний стан значно посилив його інші хвороби.
