У РФ повідомили про загибель ще одного російського командира, який розстрілював українців під Іловайськом. Версії його смерті різняться

Війна в Україні

Загинув командир 1-го батальйону 247-го десантно-штурмового полку ЗС РФ Герой Росії Дмитро Лисицький. Про це повідомив у Telegram 26 березня глава Благодарненського округу Ставропольського краю РФ Олександр Теньков.

Він зазначив, що Лисицький воював в Абхазії, Дагестані, Чечні, Югославії, Сирії, "захищав Донбас" і брав участь у так званій спеціальній воєнній операції – повномасштабній війні проти України, яку РФ розпочала у лютому 2022 року.

Теньков написав, що йому "прийшло повідомлення" про загибель земляка, але не уточнив, де і за яких обставин це сталося.

За даними головного редактора видання "Цензор.НЕТ" Юрія Бутусова, Лисицького ліквідували сили оборони України.

Бутусов повідомив, що саме Лисицький командував батальйонною тактичною групою 247-го полку армії РФ, коли вона у 2014 році розстрілювала українські підрозділи, які проривалися з оточення в Іловайську в районі села Горбатенко.

Після цього Лисицький у січні 2015 року здобув звання Героя Росії.

"247-й полк зазнає великих втрат під час вторгнення в Україну у 2022 році, ліквідація Лисицького серйозно послабить боєздатність полку", – додав Бутусов.

Також про смерть Лисицького "в бою на передовій" написав Володимир Ситников, ректор Ставропольського державного аграрного університету, де навчався Лисицький.

Водночас, за інформацією Telegram-каналу Baza, Лисицький загинув не в Україні, а наклав на себе руки 26 березня у своїй квартирі в Ставрополі. Там, як пише канал, виявили його тіло з вогнепальним пораненням.

Цю ж версію наведено в Telegram-каналі російської журналістки Ксенії Собчак. За її інформацією, він скористався своєю мисливською рушницею.

"Товариші по службі стверджують, що останнім часом Лисицький був у пригніченому стані й говорив про самогубство, імовірно – через скаргу на його неправомірні дії щодо особового складу", – стверджує Собчак.

У березні 2022 року російські ЗМІ повідомляли також про те, що в Україні ліквідували командира 331-го костромського полку ПДВ полковника Сергія Сухарєва. Колишній керівник пресцентру АТО Роман Туровець повідомляв, що у 2014 році Сухарєв командував батальйонно-тактичною групою того ж 331-го полку, яка розстріляла колони українських воїнів під Іловайськом.

Контекст

У 2014 році, одразу після анексії Криму, на сході України Росія розпочала збройну агресію. Бойові дії точилися між українськими військовими з одного боку й російською армією та бойовиками, яких підтримувала Росія, з іншого. Офіційно РФ протягом усіх цих років не визнавала свого вторгнення в Україну.
У середині серпня 2014 року українські військові й добровольці зуміли взяти під контроль більшу частину Іловайська Донецької області, але після того, як до району бойових дій увійшли російські війська, українські бійці опинилися в оточенні. Потім бойовики й російські військові заявили, що готові випустити українців, 29 серпня створили коридор, але російська сторона порушила домовленості: коли українські військові організованими колонами розпочали рух із міста, їх обстріляли.
Слідство офіційно підтвердило загибель 366 українських військовослужбовців під Іловайськом. За даними Офісу генпрокурора, ще 429 військовослужбовців зазнали поранень різного ступеня тяжкості, 300 потрапили в полон і 24 зникли безвісти.
За інформацією Бутусова, загинуло не 366, а 368 українських військовослужбовців, досі зниклими безвісти вважають 15 осіб. Загалом угруповання українських військ поблизу Іловайська становило 1200 осіб.
У 2017 році прокуратура оприлюднила результати розслідування Іловайської трагедії. За даними слідства, до неї призвели пряме вторгнення збройних сил Росії 23–24 серпня 2014 року й подальше скоєння воєнних злочинів російською армією. В Офісі генпрокурора вважають, що збройні сили РФ заздалегідь спланували віроломне вбивство українських військовослужбовців в Іловайському котлі й російське командування "заманювало українських військових у "зелені коридори".