"Щодня мені надходять повідомлення, де можуть бути люди в біді. Зазвичай місцева влада десь у центрі відкрила волонтерські пункти, а роботи по будинках немає. Її ми робимо. Медкорпус виділив нам на Ворзель карету реанімобіля та бригаду. Щодня є виклики. Ми все ще знаходимо людей, які ховаються у підвалах і через відсутність світла та зв'язку не знають, що орки пішли", – розповів волонтер.
За його словами, у волонтерському штабі Ворзеля залучено 37 осіб різних спеціальностей, зокрема медиків. Вони збирають заявки, формують списки та розподіляють гуманітарну допомогу.
"Крім того, з Казахстану приїхав мій знайомий пластичний хірург, найближчим часом він робитиме пластику дітям, які дістали поранення обличчя. Отже, справ [після звільнення Київської області] менше не стає. До місцевого пологового будинку завезли медикаменти, усіх лікарів, кого знали, запросили повернутися. Уявляєте, в ньому під час окупації народилося 15 дітей. На території стояли "Гради" – орки використовували медустанову, як живий щит. Співробітники весь цей час допомагали породіллям, пораненим, багатьом місцевим людям. Будівля міцна, і вона вціліла. Їй понад 100 років, стіни по два метри завтовшки. Фактично волонтери наново запустили цей пологовий будинок", – повідомив Гудаускас.
За його словами, із цим пологовим будинком виникла неприємна ситуація, оскільки влада Ірпеня вирішила його закрити.
"Я вважаю, це зовсім неправильно, з огляду на транспортні труднощі, залишати людей у Ворзелі зовсім без медичної допомоги. Під час війни хіба можна закривати єдину медустанову в населеному пункті, де багато людей похилого віку, де населення постраждало від окупації? Там же все є. Якщо у вас немає можливості пологовий будинок утримувати, волонтери допомагатимуть ліки привозити, обладнання, тільки залиште лікарів – вони потрібні людям у Ворзелі... Лікарі хочуть там працювати, вони ж усі у Ворзелі живуть, в іншу лікарню переводитися – це ж треба вирішувати проблеми із житлом і транспортом", – наголосив співрозмовник.
Волонтер із Бучі, який урятував сотні сімей: Поки мати вмирала, стікаючи кров'ю, російські покидьки ґвалтували на її очах 15-річну доньку. Повний текст інтерв'ю