+15 Київ
"Буквально числа 5–6-го [березня] до мене підійшов представник 55-го військового госпіталю і сказав, що йому потрібен один із бункерів. Саме я відповідав за розміщення людей. Йому потрібен був якийсь бункер, щоб розмістити там шпиталь. Саме тоді була вибрана легендарна вже "Железяка", – повідомив Цісарук.
Після тяжкого поранення він сам опинився у шпиталі, і після того, як росіяни завдали авіаудару, разом з іншими пораненими його евакуювали на "Азовсталь".
"Я отримав поранення в ногу й у живіт. Але завдяки героїчній роботі наших лікарів, яким я безмежно вдячний, мене прооперували досить якісно. Наступного дня я прокинувся у коридорі. Увесь шпиталь був забитий. І буквально за годину – максимум дві – противник наніс удар уже по самому шпиталю. Мені дуже сильно пощастило у той момент, тому що я був у коридорі і мене просто накрило дверима, які винесло ударною хвилею. Вони мене закрили від осколків", – розповів Цісарук.
Він наголосив, що у шпиталі на "Азовсталі" цілодобово працювали медики, героїчно рятуючи бійців навіть із дуже складними пораненнями.
"Це велике приміщення, у якому були триповерхові нари, де лежить купа поранених, хтось стогне, комусь погано, хтось контужений кричить, постійний шум... Там не було як робити санітарне прибирання, тому що води елементарно не було, там постійно була пилюка... І коли відбувалося бомбардування важкої авіації, уся ця пилюка піднімалася – і починався кашель. Ну і, звичайно, постійні крики, тому що постійно привозили нових поранених і люди досить важко реагували", – поділився спогадами співрозмовник.
Захисник "Азовсталі" Цісарук: Ми продовжуємо воювати. І я впевнений, що саме "Азов" буде першим підрозділом, який буде заходити у звільнений Маріуполь. Читайте повну версію інтерв'ю
