0 Київ
Собченко – житель Корсуня-Шевченківського Черкаської області. 4 грудня йому виповнилося 49 років. Був активним учасником Революції гідності й дістав численні травми під час протистояння у Черкасах. У 2014–2016 роках воював у складі добробатів. У лютому 2022 року приєднався до 72-ї бригади імені Чорних Запорожців і захищав Київ.
У музеї розповіли, що Собченко багато років безкорисливо працював над відновленням меморіалів та могил воїнів армії УНР. У складі команди благодійного фонду "Героїка", метою якого є збереження пам'яті про захисників України, він як тесляр та муляр власноруч працював над відновленням пам'ятників.
Про загибель Собченка також написали в соцмережах багато його друзів та знайомих.
"Козацька доля. Сьогодні у бою при обороні українського Донбасу мій побратим Олег Собченко загинув. Загинув, як герой. Козаком він був, козацький свій шлях славно завершив... Із ним ми пройшли найспекотніші бої цієї війни – Мощун, Лисичанськ, Бахмут. Але яким би досвідченим вовком війни ти не був, нинішня щільність артилерійського вогню математично передбачає тобі мало шансів", – написав у Facebook активіст Євромайдану, екснардеп, військовий Ігор Луценко.
Він розповів, що познайомився із Собченком на Майдані. Під час подій Вогнехрещі на майданівців у Черкасах напав "Беркут", Собченку проламали лоба. Його дивом урятували, вивезли за кордон. Пізніше за ці події він здобув свій перший орден "За мужність".
"У складі невеликої групи добровольців ми поїхали на війну ще у 2014 році, у квітні. Собченко провоював понад півтора року в першу фазу, був результативним снайпером, мав непоганий досвід контактних боїв. Його знання і вміння були безцінними у перші хаотичні тижні великої війни. Завдяки йому я лишився тоді живий", – поділився Луценко.
За його словами, перші 10 місяців повномасштабної війни вони із Собченком працювали як екіпаж аеророзвідки.
"Я знаю, саме завдяки Собченку вистояв Київ. Коли у березні в районі Казаровичів група російських десантників спробувала захопити греблю Ірпеня, Олег у слушний момент узяв командування на себе і зметикував, як тими жалюгідними засобами відбити атаку елітних солдатів. Ми тоді не дали можливості росіянам узяти під контроль воду в річці Ірпінь – річці, котра потім, завдяки відкритій греблі, розлилася і вирішальним чином допомогла захистити столицю з півночі, утримати Мощун", – розповів Луценко.
Він зазначив, що за ці події побратими здобули по ордену "За мужність". Докладніше про цю історію Луценко розповів в інтерв'ю "Новинарні".
"Це був козак, якого якась машина часу перенесла у наші часи. Жорсткий воїн і одночасно лірик: любив пісні, увесь український спектр – що народних і класичних, що нових – намагався знати досконально... Безкомпромісно грав роль мого старшого брата, мав крутий характер, любив сваритися на блокпостах. Я теж маю не надто хорошу вдачу; ми постійно сперечалися, але трималися разом. Бо коли треба було йти у сіру зону, то я міг кликати лише його, а він – мене", – написав військовий.
Адвокатка активістів Євромайдану, військовослужбовиця Євгенія Закревська розповіла про ще один бік життя Собченка: його боротьбу за те, щоб було покарано винних у викраденні й убивстві майданівця, журналіста Василя Сергієнка.
"Щось у цьому є, коли на випадок твого вбивства існує людина, яка знайде по гарячих слідах твоє свіжозакопане тіло і витягне на світло і те тіло, і всю історію вбивства. Аж до замовника. Переб'є чувакам усю малину і на 15 років наперед не дасть спокійно жити твоїм убивцям. Дасть свідчення. Підтримуватиме дружину, подружиться з адвокатом. Виколупає мозок слідчим і прокурорам. Ходитиме на суди. Приводитиме журналістів. Судитиметься із замовником за те, щоб називати речі своїми іменами, а вбивць – убивцями", – написала вона.
За її словами, завдяки Собченку була впевненість, "що ти не зникнеш назавжди в ямі, закиданій землею і сміттям, із причиною смерті "від асфіксії, спричиненої кровотечею від ножового поранення в шию", а з-під цієї ж землі продовжуватимеш тріпати нерви і нищити життя своїм убивцям".
"І от тепер тебе немає. Сказати, що на цьому світі стало незатишно, – образити капітана очевидність... Тепер тут страшно вмирати", – підсумувала Закревська.
"Гинуть люди, без яких ми – я не розумію, як будемо... Скільки разів він уникав смерті, сміявся їй в обличчя. Я було повірила, що Олег безсмертний і з ним нічого не може статися", – написала у Twitter журналістка, інструкторка з тактичної медицини Ольга Худецька.
