За словами співрозмовників видання, деблокада Маріуполя була можлива на перших етапах, але з кожним днем ставала все менш реальною.
Президент Володимир Зеленський і верхівка командування армії, за даними журналістів, теж поділяли обережний оптимізм щодо можливості звільнення захисників "Азовсталі".
Тому одну спробу деблокади не лише спланували, а й втілили. Вона відбулася після кількох тижнів блокади Маріуполя. Під спільним командуванням ГУР із району Гуляйполя у бік Маріуполя вирушила група, яка мала прорватися до міста.
У складі цього підрозділу була частина співробітників ГУР, частина військових із ЗСУ, частина бійців "Азову", включно з лідером "Нацкорпусу" Андрієм Білецьким.
За словами співрозмовника видання, спочатку планували, що їм дадуть танків та бронемашин понад 80 одиниць, однак, коли дійшло до справи, то зібрали лише кілька танків, БМП та БТР (до 20 штук).
Незважаючи на це, група все ж таки висунулася в бік Маріуполя. Вона пройшла приблизно 10–15 км, натрапила на запеклий захист і змушена була відступити.
Співрозмовники "Української правди" наголошують, що для успішності деблокади на підтримку українських сил мав відбуватися одночасний зустрічний прорив маріупольського гарнізону. Але це стало неможливим після дій 36-ї бригади морської піхоти.
Спочатку 4 квітня один батальйон 36-ї бригади раптово здався в полон, а потім несподівано командир 36-ї бригади Володимир Баранюк, нікого не попередивши, вирішив піти на прорив у невідомому напрямку і тим самим утратив багато людей. Також, за словами командира "Азову" Дениса Прокопенка, багато людей кинули напризволяще і вони просто потрапили в полон.
Інший співрозмовник журналістів, наближений до "Азову", розповів, що морпіхи здалися з танками, із РСЗВ та боєприпасами, чим дуже послабили сили оборони.
Після цього стало зрозумілим, що деблокада малими силами з неокупованої території навіть на одному напрямку неможлива.