"Я – гей, і це добре". Найвідоміші представники ЛГБТ у політиці G

Гарві Мілк, екс-член наглядової ради Сан-Франциско

Гарві Мілк був першим американським політиком, який публічно заявив про гомосексуальну орієнтацію і зумів після цього бути обраним до державного органу влади – 8 січня 1978 року він став членом наглядової ради Сан-Франциско. Завдяки Мілку влада штату Каліфорнія ухвалила закон, що захищає права представників сексуальних меншин.

27 листопада 1978 року його і мера міста Джорджа Москоне застрелив член міської ради Ден Вайт. Він заявляв, що зробив це ненавмисно. У 1979 році Вайта визнали винним у вбивстві через необережність і засудили до тюремного ув'язнення на строк сім років і вісім місяців.

Про життя Мілка зняли фільми "Часи Гарви Мілка" і "Гарві Мілк". Журнал Time заніс його до списку "100 героїв XX століття". У 2009 році тодішній президент США Барак Обама посмертно нагородив Мілка президентською медаллю Свободи.

Фото: Moni3 / Wikimedia

Йоганна Сігурдардоттір, екс-прем'єр-міністр Ісландії

Першою в історії відкритою бісексуалкою, яка очолила уряд, стала Йоганна Сігурдардоттір. Із лютого 2009-го до травня 2013 року вона була прем'єр-міністром Ісландії. Сігурдардоттір також стала першою жінкою на цій посаді та першою главою уряду у світовій історії, яка взяла офіційний одностатевий шлюб.

Із 1970-го до 1987 року вона була заміжньою за Торвальдуром Штейнаром Йоганессоном. У пари народилося двоє синів. У 1983 році Сігурдардоттір познайомилася з письменницею і драматургом Йоніною Леосдоттір. Стосунки між ними почалися в 1985 році. Довгий час пара тримала їх у секреті. Жити разом вони почали тільки в 2000 році.

27 червня 2010 року в Ісландії набула чинності ухвалена парламентом поправка, яка дозволяє одностатеві шлюби. Того самого дня Сігурдардоттір і Леосдоттір узяли шлюб. Через три роки остання опублікувала книгу "Йоганна і я" про їхні стосунки.

Йоганна Сігурдардоттір (ліворуч) і Йоніна Леосдоттір на прайді у 2014 році в Рейк'явіку. Фото: Jónína Leósdóttir / Twitter

Еліо Ді Рупо, екс-прем'єр-міністр Бельгії

Еліо Ді Рупо був главою бельгійського уряду із грудня 2011-го до жовтня 2014 року. Камінг-аут він зробив у 1996 році, коли журналісти попросили політика прокоментувати чутки про його гомосексуальність. Тоді Ді Рупо неправдиво звинувачували в сексі з неповнолітньою. Пізніше він згадував в інтерв'ю автору книги "Еліо Ді Рупо. Життя. Бачення", що журналісти були дуже здивовані його зізнанням. Він зазначав, що ніколи не забуде цього моменту.

У серпні 2010 року в редакцію бельгійського каналу VTM надійшов лист, у якому йшлося, що "в такій майбутній мусульманській країні, як Бельгія, гомосексуаліст не може бути прем'єр-міністром". Зловмисники заявили, що Ді Рупо "помре від білого меча".

Фото: EPA

Ксав'є Беттель, прем'єр-міністр Люксембургу

Чинний прем'єр-міністр Люксембургу Ксав'є Беттель є третім після Сігурдардоттір і Ді Рупо главою уряду, який заявив про належність до ЛГБТ-спільноти. У березні 2010 року він зареєстрував партнерство із бельгійським архітектором Готьє Дестене. У січні 2015 року у країні легалізували одностатеві шлюби, а в серпні того самого року вони взяли шлюб.

В інтерв'ю Los Angeles Times у 2014 році Беттель говорив, що пропозицію зробив Дестене. "У мене тільки одне життя, і я не хочу його приховувати", – зазначив політик.

Геєм є також віце-прем'єр Люксембургу Етьєн Шнайдер. У листопаді 2016 року він уклав шлюб зі своїм партнером Жеромом Доманжем.

Дестене і Беттель вступили у шлюб у серпні 2015 року. Фото: EPA

Дестенэ з першими леді країн-членів НАТО в травні 2017 року Брюсселі. Фото: EPA

Віце-прем'єр Люксембургу Етьєн Шнайдер (праворуч) з чоловіком Жеромом Доманжем (ліворуч). Фото: Etienne Schneider / Facebook

Лео Варадкар, прем'єр-міністр Ірландії

Посаду глави ірландського уряду 39-річний лікар Лео Варадкар обіймає із червня минулого року. Він став наймолодшим прем'єр-міністром в історії країни. Про свою гомосексуальність Варадкар уперше заявив 18 січня 2015 року в інтерв'ю RTE Radio. Того часу він був міністром охорони здоров'я. Варадкар пояснив тоді, що хоче бути чесним із людьми.

Міністр активно виступав за легалізацію одностатевих шлюбів перед відповідним референдумом, який пройшов у країні у травні 2015 року. Тоді 62,1% виборців підтримали пропозицію про те, що "шлюб може бути укладений відповідно до закону двома особами незалежно від їхньої статі".

Партнером Вардакара вже майже три роки є кардіолог Метью Барретт, який працює в Чикаго. Під час виборчої кампанії Варадкар називав свого партнера особливою людиною, яка завжди його підтримує, пише The Sun.

"Він зробив мене кращим", – казав політик.

Варадкар (ліворуч) і Барретт на параді з нагоди Дня святого Патріка у 2018 році у Нью-Йорку. Фото: EPA

Ана Брнабич, прем'єр-міністр Сербії

Главою сербського уряду 42-річна Ана Брнабич стала у червні 2017 року. До цього вона була міністром державного і місцевого самоврядування. Брнабич стала першою жінкою на цій посаді.

17 вересня 2017 року вона взяла участь у ЛГБТ-прайді у Белграді. Під час маршу Брнабич заявила, що різноманітність робить суспільство сильнішим.

Фото: EPA

Гідо Вестервелле, екс-віце-канцлер Німеччини

Із жовтня 2009-го до грудня 2013 року Гідо Вестервелле обіймав посаду міністра закордонних справ Німеччини, а у 2009–2011 роках був віце-канцлером ФРН. У 2004 році він зробив камінг-аут, прийшовши на прийом із нагоди 50-річного ювілею канцлера Німеччини Ангели Меркель зі своїм партнером – спортивним та івент-менеджером Міхаелем Мронцем. Вони були разом із 2003 року. У 2010 році пара зареєструвала цивільне партнерство.

У 2012 році президент Білорусі Олександр Лукашенко, відповідаючи Вестервелле, який назвав його "останнім диктатором Європи", заявив, що краще бути диктатором, ніж геєм, писало видання Spiegel.

18 березня 2016 року Вестервелле помер від лейкемії. Мронц очолює Фонд Вестервелле, який займається просуванням принципів демократії, ринкової економіки, верховенства права та толерантності.

Мронц (ліворуч) і Вестервелле в листопаді 2015 року. Фото: EPA

Клаус Воверайт, екс-бургомістр Берліна

Клаус Воверайт обіймав посаду чинного бургомістра Берліна з червня 2011-го до грудня 2014-го року. Із 1993 року він має стосунки з нейрохірургом Йорном Кубіцкі. У 2005 році пара почала жити разом. Камінг-аут Воверайт зробив 10 червня 2001 року. "Я – гей, і це добре", – сказав він на партійному з'їзді Соціал-демократичної партії Німеччини. Пізніше Воверайт розповів, що не планував цього говорити і не попереджав Кубіцкі, що відкрито розповість про свою гомосексуальність.

Кубіцкі (ліворуч) і Воверайт на церемонії відкриття 66-го Берлінського кінофестивалю. Фото: EPA

Бертран Деланое, екс-мер Парижа

Французький політик Бертран Деланое був мером Парижа з березня 2001 року до квітня 2014 року. Камінг-аут він зробив у 1998 році. Деланое регулярно відвідує ЛГБТ-прайди у Парижі.

У 2002 році на політика скоїли замах. 39-річний програміст Азедін Беркан, який поранив його ножем на культурному фестивалі в Парижі, заявив, що ненавидить "політиків, соціалістів і геїв". Після нападу Деланое перебував два тижні в лікарні.

Фото: EPA

Шон Малоні, американський конгресмен

Шон Патрік Малоні (Демократична партія) став членом Палати представників Конгресу США у вересні 2013 року. У червні 2014 року він поєднався шлюбом зі своїм партнером Ренді Флорком. До цього пара була разом 22 роки. У них є троє дітей. Портал New York City News пише, що пропозицію зробив Флорк. Це сталося після того, як їхня молодша дочка в листі Санта-Клаусу попросила його зробити так, щоб її батьки взяли шлюб. Малоні став другим американським конгресменом, який уклав одностатевий шлюб. Першим це зробив Марк Покан (Республіканська партія).

Малоні (у першому ряду зліва), Флорк (праворуч від нього) та їхні діти. Фото: Sean Patrick Maloney / Facebook

Серед українських політиків немає представників ЛГБТ-спільноти, які б відкрито про це заявляли. Але в березні 2016 року стало відомо, що посол Великобританії в Україні Джудіт Гоф є лесбіянкою. Про це вона сказала в інтерв'ю BuzzFeed. Гоф і її партнер Джулія Клейзі виховують двох дітей. Посол заявила виданню, що жити в Україні для представників ЛГБТ непросто через часті випадки насильства проти них. Минулого року Гоф брала участь у Марші рівності в Києві.

Згідно зі звітом Міжнародної асоціації лесбіянок, геїв, бісексуалів, транссексуалів і інтерсексуалів, станом на травень 2017 року у світі було 72 країни і території, де одностатеві шлюби вважали злочином. Результати опитування німецької дослідницької компанії Dalia Research, проведеного у серпні 2016 року, свідчать, що в середньому 5,9% європейців вважають себе представниками ЛГБТ-спільноти. Найбільше таких у Німеччині (7,4%), найменше – в Угорщині (1,5%).