Релігійні конфлікти, які призвели до розділення Ірландії в 1921 році, уже вичерпано, а ситуація після Brexit сприяє появі реального проєкту об'єднання острова. Про це йдеться в редакційній статті впливового британського журналу The Economist, опублікованій 13 лютого.
Вихід Великобританії з Євросоюзу розчарував обидві частини острова Ірландія. Однак є ще кілька факторів, які сприяють виведенню теми уніфікації з області фантазій, зазначає The Economist.
Це результати виборів в Ірландії, де успіху домоглися ліві націоналісти з "Шинн Фейн"; зміна демографічної ситуації – збільшення кількості католиків у Північній Ірландії; зменшення впливу католицької церкви на півдні, легалізація абортів і одностатевих шлюбів у Республіці Ірландія.
Соцопитування демонструють збільшення кількості прихильників об'єднання в північній частині острова, при тому що на півдні та в ірландській діаспорі уніфікація завжди мала достатню підтримку, зазначає журнал.
Якщо населення обох частин острова дійде консенсусу щодо уніфікації, ірландські та британські політики повинні мати план дій, як об'єднати дві системи охорони здоров'я та безпеки, наполягають автори публікації.
Із 1801 року острів був частиною Королівства Великобританія та Ірландії й керувався як єдине ціле. Розділення відбулося, коли парламент Великобританії ухвалив "Урядовий акт Ірландії 1920 року" і створив Північну та Південну Ірландію у статусі домініонів Об'єднаного Королівства. Південна частина Ірландії з 1937 року є суверенною державою, у конституції якої заявлено прагнення до об'єднання всього острова.
У 1998 році уряди Ірландії та Великобританії дійшли згоди, що статус Північної Ірландії не буде змінено без згоди її жителів.
Статус кордону між Північною Ірландією та Ірландією був одним із головних дискусійних моментів, які призвели до того, що Brexit було відкладено до 31 січня 2020 року.