+4 Київ
Російська спільнота людей, що живуть із ВІЛ, надіслала в Комітет ООН проти тортур доповідь, у якій ідеться про відмову хворим у російських тюрмах у доступі до антиретровірусної терапії (АРВТ) та тестуванні на імунний статус і вірусне навантаження. Про це пише "Коммерсантъ", посилаючись на документ.
У доповіді йдеться, що з відмовою в лікуванні стикаються в основному люди, які перебувають під вартою, або ті, у кого немає постійної реєстрації у визначеному місті. Автори звернення зазначають, що відмови "ґрунтуються на дискримінаційних підставах" і призводять до "болю і страждань людей, які живуть із ВІЛ".
На думку авторів доповіді, на відмову в лікуванні та тестуванні на ВІЛ у місцях позбавлення волі поширюється ст. 1 та ст. 16 Конвенції проти тортур. У них ідеться про те, що "державні посадовці чи інші офіційні особи" не можуть завдавати болю і страждань через будь-яку причину, що ґрунтується на дискримінації.
Зокрема, НКО "Зона права" зафіксувала випадок, коли у 2012 році, чоловік у СІЗО №6 УФСІН у Московській області відчував "значний біль" через те, що йому протягом семи місяців відмовляли в доступі до АРВТ. Аналогічний випадок стався у квітні – грудні 2015 року.
Автори доповіді зауважують, що зупинення лікування або його припинення можуть призвести до того, що захворювання почне прогресувати, а також може спричинити туберкульоз, рак, пневмоцистну пневмонію або токсоплазмоз. Вони наголошують, що, згідно з даними Федеральної служби виконання покарань, понад 25% смертей у в'язницях стаються через ВІЛ.
У документі також ідеться про те, що в Росії передбачено кримінальну відповідальність за ст. 122 КК (завідоме наражання іншої особи на небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією).
У Росії було зареєстровано у 2016 році 86 855 діагнозів "ВІЛ-інфекція", а у 2017-му – 85 802. У Москві за 2017 рік зафіксували на 20,4% більше випадків інфікування ВІЛ, ніж у 2016-му.
64-та сесія Комітету ООН проти тортур пройде в Женеві 23 липня – 10 серпня. На сесії низка країн, зокрема Росія, повинні будуть відповісти на запитання за раніше презентованими національними доповідями про те, як вони виконують статті Конвенції проти катувань.
