Українка увійшла до топ-10 найкращих фотографів за версією Adobe

23-річна українка Ірина Громоцька потрапила до десятка найкращих фотографів рейтингу Adobe Rising Stars of Photography ("Нових зірок фотографії") за 2018 рік. Про це повідомляють на сайті Adobe 8 серпня.

У компанії зазначають, що Громоцька народилася у Львові в сім'ї вчених. Вона почала займатися фотографією у 20 років і навчилася працювати з DSLR-камерою за допомогою YouTube-уроків та інтерв'ю з фотожурналістами.

У своїх фотопроектах Громоцька висвітлює тему прав жінок: як вони живуть, їхню щоденну боротьбу, а також радісні моменти життя.

Окрім українки, до рейтингу потрапило четверо американців – Сара Блеснер (26 років), Йоза Чанг (27 років), Девід Леонг (26 років) і Грейс Чен (28 років), громадянка Південної Африки Габріелла Ачадинья (26 років), громадянин Німеччини Санні Герцингер і уродженка Ефіопії Мекдела Маскаль (27 років). Найстаршою учасницею рейтингу стала 50-річна громадянка Данії Метте Лампков, наймолодшим учасником – 16-річний індонезієць Майкл Теодрик.

У компанії додали, що фотографії переможців з'являться в офіційному Instagram-блозі Lightroom протягом найближчих тижнів.

"Немає нічого кращого, ніж одержати можливість продемонструвати роботу, якою ви захоплені", – прокоментувала Громоцька в Іnstagram свою участь у конкурсі.  

I'm super honored and more than grateful to be featured in this years #AdobeRisingStars Project of @Lightroom. There's nothing better than getting the chance to showcase the work you're passionate about * More info on this year participants (i.e. photographers I admire) in bio.

Публікація від Irynka Hromotska (@hromotska) 6 Сер 2018 в 1:58 PDT

У її профілі багато фотографій жінок різної національності. 

Я непевно ступаю вниз по вузенькій стежині на хребті гори. Спуск дуже крутий, де-не-де навіть провішані драбини. Навколо - туман, всюди болото, мені холодно в пальці на ногах, а важкий рюкзак ніби вчавлює мене у кожен наступний крок. Вчора, цією ж дорогою ми піднімались угору. Шматок у 4 км ми долали більше 4 годин. Десь звіддаля до нас починають долітати веселі жіночі голоси і сміх – з туману одна за другою виходять дрібненькі худорляві жіночки (які схожі мені на тендітних пташок) у красивих кольорових хустках та масивних сережках. На ногах- гумові капці на босу ногу, за спиною у кожної – по білому будівельному мішку. Вони нас ще не бачать. Мішки до їхніх спин прикріплені мотузкою, яка фіксується на лобі, тому і йдуть вони, хоч і сміючить, але низько опустивши голови. - Сіньчау! – кажу їм я, з болем помічаючи, шо на кожному з мішків напис- 50кг. - Ууууу….Сіньчау-сіньчау! – поглядають на мене жіночки з-підлоба, обходячи. Я більше нічого не кажу їм, бо не знаю в’єтнамської. Та й якби знала – шо могла б їм сказати? Шо я дивлюсь на них і хочу плакати? Шо я їм співчуваю? Шо радію, шо моя мама/бабця/цьоця/подруга має інший вихід заробити грошей, ніж працювати отак? Тим, хто на мене оглядається – я намагаюсь посміхнутись своєю наймилішою, найдобрішою і найспівчутливішою посмішкою, якшо така у мене є, надіючись, шо це хоч якось їх підтримає. Совість не дозволяє просити про фото.Тому я йду далі, думаючи про те, шо мій рюкзак, який ще пару хвилин до того здавався важкою ношею - не важить і половини їхньої, а пальці мої не так вже і мерзнуть, бо і взута я не в гумові капці при температурі +10. По дорозі на гору Фансіпан, 3143м. 9.01.17 На фото: селянка, яку зустріла у місті гірському місті Сапа, недалеко від тої самої гори.

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska) 12 Янв 2017 в 7:05 PST

This is pretty much everyday look of Tibetan women. Their style didn't really change during last couple of decades. There's something so magical and deep about cherishing the traditions so hard. I met those ladies while walking around the Rongwo Temple in Qinghai. Although i really wanted to take a picture of them - I felt too shy to approach and ask for that. So i did the only thing i could - took a picture quietly from the back, not interrupting their praying. / Щоденний одяг тибеток. Їхній стиль не мінявся вже не одне десятиліття. Якась магія та глибина є в тому, як віддано вони цінують свої традиції. Я зустріла цих бабусь в монастирі Ронгвоу у провінції Цінхай. Мені таааак кортіло сфотографувати кожну зблизька, але, якщо чесно, я не насмілилась підійти. Тоді вони якраз обходили монастир, перебираючи в руках буддиські намистинки,бурмочучи молитви, тому я тихенько зробила фото, не порушуючи їхнього спокою. *

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska) 4 Ноя 2016 в 6:30 PDT

Ladies working on a field in Lombok island, Indonesia *

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska) 2 Июн 2018 в 10:40 PDT

Faith

Публікація від Irynka Hromotska (@hromotska) 18 Лип 2018 в 2:06 PDT