$41.28 €43.46
menu closed
menu open
weather 0 Київ
languages

Українка увійшла до топ-10 найкращих фотографів за версією Adobe photo icon

Українка увійшла до топ-10 найкращих фотографів за версією Adobe

Громоцька висвітлює радісні моменти життя


Скріншот: theblog.adobe.com

Фотограф-самоучка Ірина Громоцька висвітлює тему прав жінок, повідомляють на сайті компанії Adobe.

23-річна українка Ірина Громоцька потрапила до десятка найкращих фотографів рейтингу Adobe Rising Stars of Photography ("Нових зірок фотографії") за 2018 рік. Про це повідомляють на сайті Adobe 8 серпня.

У компанії зазначають, що Громоцька народилася у Львові в сім'ї вчених. Вона почала займатися фотографією у 20 років і навчилася працювати з DSLR-камерою за допомогою YouTube-уроків та інтерв'ю з фотожурналістами.

У своїх фотопроектах Громоцька висвітлює тему прав жінок: як вони живуть, їхню щоденну боротьбу, а також радісні моменти життя.

Окрім українки, до рейтингу потрапило четверо американців – Сара Блеснер (26 років), Йоза Чанг (27 років), Девід Леонг (26 років) і Грейс Чен (28 років), громадянка Південної Африки Габріелла Ачадинья (26 років), громадянин Німеччини Санні Герцингер і уродженка Ефіопії Мекдела Маскаль (27 років). Найстаршою учасницею рейтингу стала 50-річна громадянка Данії Метте Лампков, наймолодшим учасником – 16-річний індонезієць Майкл Теодрик.

У компанії додали, що фотографії переможців з'являться в офіційному Instagram-блозі Lightroom протягом найближчих тижнів.

"Немає нічого кращого, ніж одержати можливість продемонструвати роботу, якою ви захоплені", – прокоментувала Громоцька в Іnstagram свою участь у конкурсі.  

У її профілі багато фотографій жінок різної національності. 

Я непевно ступаю вниз по вузенькій стежині на хребті гори. Спуск дуже крутий, де-не-де навіть провішані драбини. Навколо - туман, всюди болото, мені холодно в пальці на ногах, а важкий рюкзак ніби вчавлює мене у кожен наступний крок. Вчора, цією ж дорогою ми піднімались угору. Шматок у 4 км ми долали більше 4 годин. Десь звіддаля до нас починають долітати веселі жіночі голоси і сміх – з туману одна за другою виходять дрібненькі худорляві жіночки (які схожі мені на тендітних пташок) у красивих кольорових хустках та масивних сережках. На ногах- гумові капці на босу ногу, за спиною у кожної – по білому будівельному мішку. Вони нас ще не бачать. Мішки до їхніх спин прикріплені мотузкою, яка фіксується на лобі, тому і йдуть вони, хоч і сміючить, але низько опустивши голови. - Сіньчау! – кажу їм я, з болем помічаючи, шо на кожному з мішків напис- 50кг. - Ууууу….Сіньчау-сіньчау! – поглядають на мене жіночки з-підлоба, обходячи. Я більше нічого не кажу їм, бо не знаю в’єтнамської. Та й якби знала – шо могла б їм сказати? Шо я дивлюсь на них і хочу плакати? Шо я їм співчуваю? Шо радію, шо моя мама/бабця/цьоця/подруга має інший вихід заробити грошей, ніж працювати отак? Тим, хто на мене оглядається – я намагаюсь посміхнутись своєю наймилішою, найдобрішою і найспівчутливішою посмішкою, якшо така у мене є, надіючись, шо це хоч якось їх підтримає. Совість не дозволяє просити про фото.Тому я йду далі, думаючи про те, шо мій рюкзак, який ще пару хвилин до того здавався важкою ношею - не важить і половини їхньої, а пальці мої не так вже і мерзнуть, бо і взута я не в гумові капці при температурі +10. По дорозі на гору Фансіпан, 3143м. 9.01.17 На фото: селянка, яку зустріла у місті гірському місті Сапа, недалеко від тої самої гори.

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska)

Ladies working on a field in Lombok island, Indonesia *

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska)

Faith

Публікація від Irynka Hromotska (@hromotska)