Украинка вошла в топ-10 лучших фотографов по версии Adobe photo icon

Украинка вошла в топ-10 лучших фотографов по версии Adobe

Громоцкая освещает радостные моменты жизни


Скриншот: theblog.adobe.com

Фотограф-самоучка Ирина Громоцкая освещает тему прав женщин, сообщается на сайте компании Adobe.

23-летняя украинка Ирина Громоцкая попала в десятку лучших фотографов рейтинга Adobe Rising Stars of Photography ("Восходящих звезд фотографии") за 2018 год. Об этом сообщается на сайте компании Adobe 8 августа.

Громоцкая родилась во Львове в семье ученых. Она начала заниматься фотографией в 20 лет и научилась работать с DSLR-камерой с помощью YouTube-уроков и интервью с фотожурналистами.

В своих фотопроектах Громоцкая освещает тему прав женщин: как они живут, их ежедневную борьбу, а также радостные моменты жизни.

Кроме украинки, в рейтинг попали четверо американцев – Сара Блеснер (26 лет), Еза Чанг (27 лет), Дэвид Леонг (26 лет) и Грейс Чен (28 лет), гражданка Южной Африки Габриэлла Ачадинья (26 лет), гражданин Германии Санни Герцингер и уроженка Ефиопии Мекдела Маскаль (27 лет). Самой взрослой участницей рейтинга стала 50-летняя гражданка Дании Метте Лампков, самым молодым – 16-летний индонезиец Майкл Теодрик.

В компании добавили, что фотографии победителей появятся в официальном Instagram-блоге Lightroom в ближайшие недели.

"Нет ничего лучше, чем получить возможность продемонстрировать работу, которой вы увлечены", – прокомментировала Громоцкая в Іnstagram свое участие в конкурсе.  

В ее профиле много фотографий женщин разной национальности.  

Я непевно ступаю вниз по вузенькій стежині на хребті гори. Спуск дуже крутий, де-не-де навіть провішані драбини. Навколо - туман, всюди болото, мені холодно в пальці на ногах, а важкий рюкзак ніби вчавлює мене у кожен наступний крок. Вчора, цією ж дорогою ми піднімались угору. Шматок у 4 км ми долали більше 4 годин. Десь звіддаля до нас починають долітати веселі жіночі голоси і сміх – з туману одна за другою виходять дрібненькі худорляві жіночки (які схожі мені на тендітних пташок) у красивих кольорових хустках та масивних сережках. На ногах- гумові капці на босу ногу, за спиною у кожної – по білому будівельному мішку. Вони нас ще не бачать. Мішки до їхніх спин прикріплені мотузкою, яка фіксується на лобі, тому і йдуть вони, хоч і сміючить, але низько опустивши голови. - Сіньчау! – кажу їм я, з болем помічаючи, шо на кожному з мішків напис- 50кг. - Ууууу….Сіньчау-сіньчау! – поглядають на мене жіночки з-підлоба, обходячи. Я більше нічого не кажу їм, бо не знаю в’єтнамської. Та й якби знала – шо могла б їм сказати? Шо я дивлюсь на них і хочу плакати? Шо я їм співчуваю? Шо радію, шо моя мама/бабця/цьоця/подруга має інший вихід заробити грошей, ніж працювати отак? Тим, хто на мене оглядається – я намагаюсь посміхнутись своєю наймилішою, найдобрішою і найспівчутливішою посмішкою, якшо така у мене є, надіючись, шо це хоч якось їх підтримає. Совість не дозволяє просити про фото.Тому я йду далі, думаючи про те, шо мій рюкзак, який ще пару хвилин до того здавався важкою ношею - не важить і половини їхньої, а пальці мої не так вже і мерзнуть, бо і взута я не в гумові капці при температурі +10. По дорозі на гору Фансіпан, 3143м. 9.01.17 На фото: селянка, яку зустріла у місті гірському місті Сапа, недалеко від тої самої гори.

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska)

Ladies working on a field in Lombok island, Indonesia *

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska)

Faith

Публикация от Irynka Hromotska (@hromotska)

Как читать "ГОРДОН" на временно оккупированных территориях Читать