Бєлковський: Події на Південному Кавказі дають змогу поставити запитання про реальність глобальної вірменської діаспори

Російський політолог Станіслав Бєлковський 10 листопада на своїй сторінці у Facebook заявив, що події, які відбуваються на Південному Кавказі, дають змогу поставити запитання про реальність глобальної вірменської діаспори.

"Перше запитання – вона [вірменська діаспора] дійсно дуже впливова, як до недавніх днів заведено було вважати? Друге: або якщо все ж впливова, наскільки для неї є важливим буття держави Вірменія?" – заявив він.

Бєлковський зазначив, що економічне становище Вірменії давало змогу ставити такі запитання і раніше.

"Просто яскравого приводу не було", – написав він.

До країн Південного Кавказу належать Азербайджан, Вірменія і Грузія. У країн є низка геополітичних конфліктів, зокрема азербайджансько-вірменський конфлікт через статус Нагірного Карабаху.

Населення Вірменії становить приблизно 3 млн осіб, водночас чисельність вірменської діаспори, за даними Reuters, оцінюють у 8 млн.

1991 року Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, що тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло понад 30 тис. осіб. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.

27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший за останні роки конфлікт. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію в "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії та оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада, зі свого боку, заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію і авіацію. Повідомляли про загиблих і поранених військовослужбовців і мирних жителів.

Воєнний стан ввели як у Вірменії, так і в окремих районах Азербайджану. Обидві країни, що беруть участь у конфлікті, оголосили мобілізацію.

Кілька разів було досягнуто домовленостей про перемир'я в Нагірному Карабасі, але щоразу їх порушували.

9 листопада представник "влади" Нагірного Карабаху Ваграм Погосян повідомив, що армія невизнаної Нагірнокарабаської республіки більше не контролює важливого міста Шуша, а азербайджанські війська перебувають на підступах до столиці Карабаху Степанакерта.

У ніч на 10 листопада прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, президент Азербайджану Ільхам Алієв і президент Росії Володимир Путін підписали заяву про припинення війни в Карабасі. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі розмістять 1960 російських миротворців, 90 бронетранспортерів, 380 військових і спеціальних автомобілів.

Прем'єр Вірменії говорив, що це рішення було для нього вкрай важким, але безальтернативним. Алієв підкреслив, що Пашиняна "змусили" підписати документ, "максимально вигідний" для Баку.