Експерти проаналізували результати дослідження ринку праці, яке Інститут соціальних досліджень при Університеті Ісландії провів для міністерства соціальних справ і праці та управління охорони праці, щоб зрозуміти моделі зайнятості, робоче середовище і причини, через які люди йдуть з оплачуваної роботи. Дослідження збирало дані в період із 2021-го до 2022 року.
За два роки до опитування більше ніж половина (59%) працівників дістали пропозицію про скорочення робочих годин. У більшості випадків (80% тих, хто взяв участь у програмі) працівники кажуть, що з ними консультувалися щодо того, як скорочені години роботи буде реалізовано на їхньому робочому місці.
Більшість ісландських працівників (78%) задоволена своїм нинішнім робочим часом.
У державному секторі 81% працівників державних установ і 82% муніципальних службовців були задоволені своїм робочим часом, у приватному секторі рівень задоволеності становив 77%.
Серед тих, чиї робочі години скоротили за останні два роки, 62% працівників повідомляють про більшу задоволеність своїм робочим часом.
97% працівників вважають, що скорочення робочого часу полегшило пошук балансу між роботою й особистим життям або принаймні дало змогу зберегти цей баланс на колишньому рівні, а 52% вважають, що ситуація покращилася.
Працівники державного сектору частіше вказували, що скорочення робочого часу дало їм можливість легше збалансувати роботу й особисте життя – 61% державних службовців і 55% муніципальних службовців порівняно із 42% працівників приватного сектору.
42% тих, хто перейшов на скорочений робочий день, вважають, що це знизило рівень стресу в їхньому особистому житті. Але 6% вважають, що він підвищився.
За даними двох аналітичних центрів, у період із 2020-го до 2022 року 51% працівників у країні прийняли пропозицію про скорочення робочого часу, включно з чотириденним робочим тижнем, пише CNN. За їхніми словами, зараз ця цифра, ймовірно, буде ще вищою.
Торік в Ісландії фіксували швидше економічне зростання, ніж у більшості європейських країн, а рівень безробіття у країні був одним із найнижчих у Європі, зазначають Інститут автономії Великобританії та Асоціація за сталий розвиток і демократію Ісландії.