+16 Київ
Журналіст Марцин Гутовський 2,5 року розслідував ситуацію з педофілією в польській церкві та причетність до неї папи Іоанна Павла ІІ. Він розмовляв із жертвами священників-педофілів, їхніми родичами, свідками й тими, хто особисто інформував кардинала Войтилу про злочини священників, які перебували в його підпорядкуванні.
Також Гутовський дістав доступ до офіційних церковних документів, котрі підтверджують дії й бездіяльність Войтили. За його словами, документи свідчать, що краківський кардинал знав про зловживання задовго до того, як став папою.
У розслідуванні згадують трьох священників-педофілів, яких, як стверджують, покривав папа Іоанн, – Болеслава Садуся, Євгеніуша Сургента і Юзефа Лоранца.
Болеслав Садусь
Садусь був давнім знайомим Войтили, про що свідчить той факт, що Войтила запропонував йому оселитися у своїй квартирі. З 1960 року отець Садусь був референтом із релігійної освіти у Краківській архієпархії. Він неодноразово змінював місця служби, а 1972 року архієпископ Войтила звернувся до віденського єпископа з проханням прийняти у своїй єпархії отця Садуся, так він став парафіяльним священником в австрійському місті Гаубіч.
Парафіяни досі точно не знають, чому Садуся перевели в Гаубіч – їм повідомили, що нібито переведення пов'язане з браком священників в Австрії. У супровідному листі Войтила також не вказав справжньої причини переведення.
Однак у розсекречених актах комуністичних спецслужб, до яких дістали доступ журналісти, ідеться про те, що на своїх попередніх місцях служби священник чіплявся до хлопчиків. Доходило до того, ідеться в одному з таких документів, що розлючені матері просто зупиняли Садуся на вулицях Кракова й погрожували йому помстою.
Євгеніуш Сургент
Священник Сургент протягом кількох десятиліть розбещував дітей у парафіях, де він служив. Незважаючи на те, що інформація доходила до його начальства, єдиним "покаранням" за його злочини було переведення з парафії в парафію, де він і далі розбещував дітей, зазначає TVN24.
Співрозмовник журналістів розповів, що особисто повідомляв Войтилу про дії Сургента. Однак архієпископ попросив його нікуди більше не передавати цієї інформації, запевнивши, що він подбає про це. Про те, що Войтила мав знати про дії Сургента, також ідеться в архівах польського Інституту нацпам'яті.
"Якось його вже збиралися перевести – делегації йшли за ним, але все якось закінчилося. Сьогодні, перебуваючи у Войтили, він, як кажуть, плакав. Войтила не хоче застосувати сильну руку і зламати людину, тому незрозуміло, що він у підсумку зробить із Сургентом", – свідчать документи.
Журналісти поїхали в село Ляховіце, в одну з парафій, у яких служив Сургент. Там цього священника й досі пам'ятають. Співрозмовник каналу розповів, що коли йому було 15 років, Сургент намагався його "обмацати", але він утік.
У серпні 1973 року Сургента заарештували й пізніше засудили до трьох років тюремного ув'язнення. Після звільнення він залишався чинним священником до самої своєї смерті 2008 року.
Юзеф Лоранц
Лоранц був священником у селі Мутне, викладав там релігію. Саме там він розбестив дівчаток із початкової школи 1–5 класів. TVN24 стверджує, що жертв було щонайменше 10, з однією з них журналістам удалося поспілкуватися, і вона підтвердила домагання священника.
Після того як до краківської курії звернулися мами жертв Лоранца, архієпископ Войтила відкликав священника із сільської парафії і відправив його в монастир, з'ясували журналісти. Незабаром після цього Лоранца затримали, а пізніше засудили до двох років ув'язнення. Проте за рік його звільнили. Після того як священник вийшов на свободу, Войтила написав йому листа, у якому поінформував, що канонічного покарання на нього не накладуть, оскільки його вже покарала світська влада.
За два роки після звільнення з в'язниці отця Лоранца поновили в Закопанській парафії на звичайній роботі, за винятком можливості викладання релігії. Протягом наступних років були переведення в інші міста й парафії, зокрема у Гжанув, де він став капеланом у дитячій лікарні.
