30 квітня лідер протестів у Вірменії, голова парламентської фракції "Єлк" Нікол Пашинян офіційно став єдиним кандидатом у прем'єр-міністри країни. Про це повідомила прес-служба Національних зборів Вірменії.
Жодна партія не висунула інших кандидатів на пост прем'єра країни.
23 квітня вуличні акції протесту в Єревані змусили прем'єр-міністра Сержа Саргсяна піти у відставку. Із 2008-го до 2018 року він був президентом Вірменії і намагався зберегти свою владу на новій посаді після переходу країни до парламентської форми правління.
Виконувачем обов'язків глави уряду став перший віце-прем'єр, соратник Саргсяна, колишній топ-менеджер російського "Газпрому" Карен Карапетян.
24 квітня в.о. прем'єр-міністра повідомив, що скасував заплановану зустріч із Пашиняном. За словами Карапетяна, опозиціонер "висунув нові умови" і в такий спосіб відмовився від діалогу. Пашинян заявив, що влада намагається використати відставку Саргсяна для збереження впливу керівної Республіканської партії.
25 квітня активісти відновили протести у країні. Того самого дня президент Вірменії Армен Саркісян оголосив про початок консультацій із парламентськими і непарламентськими політичними силами. 26-го і 28 квітня він зустрічався з Пашиняном.
Після розпаду урядової коаліції опозиційна парламентська фракція "Єлк" висунула кандидатуру свого голови Пашиняна на посаду прем'єр-міністра.
29 квітня в Єревані та інших містах Вірменії продовжилися акції громадянської непокори.
30 квітня депутатська фракція "Єлк" офіційно висунула Пашиняна на посаду глави уряду.
На 1 травня заплановано парламентське голосування щодо виборів прем'єр-міністра Вірменії. Пашинян оголосив про готовність узяти на себе повноваження прем'єр-міністра.