За словами Пашиняна, азербайджанські військові не повністю покинули територію Вірменії, незважаючи на домовленість про виведення військ.
"Домовленість виконано частково, є території, які азербайджанці покинули. Але оскільки домовленості не виконано повністю, сьогодні я звернувся до президента Росії відповідно до Договору про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу від 1997 року і Договору про вірменсько-російське угруповання військ для надання Вірменії зокрема військової допомоги", – заявив в.о. прем'єра.
12 травня міністерство оборони Вірменії повідомило, що збройні сили Азербайджану під приводом коригування кордонів "намагалися провести певні роботи в одному із прикордонних районів Сюніка".
"Після заходів, вжитих вірменськими підрозділами, азербайджанські військові припинили ці роботи", – зазначили в міністерстві.
Сюнікська область розташована на кордоні з районами Нагірного Карабаху, які було зайнято азербайджанськими військовими восени 2020 року. Згідно з мирним договором між Вірменією та Азербайджаном, через Сюнікську область має пройти дорога, що зв'язує Баку з Нахічеванським ексклавом і Туреччиною, повідомив телеканал "Дождь".
13 травня міноборони Вірменії заявило, що збройні сили Азербайджану "під приводом коригування кордонів здійснили чергову провокацію", намагаючись забезпечити просування у прикордонних районах Варденіс і Сісіан.
Міноборони Азербайджану цих заяв не коментувало.
Контекст
1991 року Нагірний Карабах за підтримки Вірменії оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, які тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло більше ніж 30 тис. осіб. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.
27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший протягом останніх років конфлікт. Того самого дня у Вірменії було оголошено воєнний стан. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію в "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії й оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада зі свого боку заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовували танки, важку артилерію й авіацію.
Обидві країни оголосили мобілізацію. Кілька разів було досягнуто домовленостей про перемир'я в Нагірному Карабасі, але їх щоразу порушували.
У ніч на 10 листопада представники Вірменії, Азербайджану та Росії (як посередника) підписали заяву про припинення війни в Карабасі. Згідно з домовленостями, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі розміщують 1960 російських миротворців. Азербайджан дістав право зайняти Кельбаджарський, Агдамський і Лачинський райони.
Пашинян говорив, що це рішення було для нього вкрай важким, але безальтернативним. Президент Азербайджану Ільхам Алієв стверджував, що Пашиняна "змусили" підписати документ, "максимально вигідний" для Баку.
За даними міноборони Азербайджану, за час сутичок у Нагірному Карабасі загинуло 2783 військовослужбовці, понад 100 бійців вважають зниклими безвісти. За даними міністерства охорони здоров'я Вірменії, під час конфлікту загинуло щонайменше 3330 вірменських громадян.
-1 Київ
