ГОРДОН
 
 

Портников: Ердоган не розуміє, що його попередникам усе вдавалося легко, бо сучасної Туреччини не було

Турецької Республіки, яка внаслідок референдуму зміниться авторитарно-президентським правлінням Реджепа Таїпа Ердогана, насправді ніколи не було, пише політичний оглядач Віталій Портников.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Портников: Не можна насаджувати демократію насильно, про це свідчить увесь досвід світової історії
Портников: Не можна насаджувати демократію насильно, про це свідчить увесь досвід світової історії
Фото: ЕРА

Спостерігачі, які вважають, що за підсумками референдуму про зміну конституції та посилення президентських повноважень у Туреччині загине демократія, не знають історії або не розуміють цієї країни. Про це політичний оглядач Віталій Портников написав у колонці для видання "Лівий берег".

"Читач, який дізнається, що вчора на референдумі загинула парламентська Турецька Республіка, яка проіснувала 84 роки, і тепер зміниться на авторитарно-президентське правління Реджепа Таїпа Ердогана, – вирішить, що ця республіка дійсно існувала стільки років й успішно функціонувала. Але це – не просто цинізм, це звичайне незнання очевидних фактів", – підкреслив він.

Журналіст пояснив, що з першого дня появи цієї Турецької Республіки нею "залізною рукою" керував творець сучасної Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк, який був фактичним диктатором і правління якого тривало 18 років.

"Ататюрк був не просто лідером країни, він був мірилом усіх її норм. Парламент і суди за нього були не більше ніж декорацією. Після смерті Ататюрка його повноваження – але не авторитет – успадкував другий президент Туреччини Ісмет Іненю, чиє правління тривало ще 12 років", – продовжив він.

Портников зазначив, що частина прихильників Ататюрка була незадоволена фігурою президента, що зумовило появу ще однієї ататюркістської партії, яка перемогла на парламентських виборах і встановила в країні режим прем'єр-міністра Аднана Мендереса, який мав більші можливості, ніж тодішній президент Джеляль Баяр.

"Мало хто – навіть у самій Туреччині, де історична роль Мендереса оцінюється високо, –  заперечує, що авторитаризм у Туреччині в роки його правління лише посилився. І тому мало хто дивується, що правління Мендереса за десять років завершилося військовим переворотом. Між іншим, абсолютно легальним, тому що Ататюрк надав Генштабу право втручатися в розвиток країни, якщо виникне загроза її світському розвитку", – продовжив політичний оглядач.

Він додав, що голові військових, генералу Джемалю Гюрселю було "наплювати на парламент і парламентську республіку, на поділ судів та інші дрібниці", а прем'єр-міністра Мендереса, на честь якого в сучасній Туреччині названі аеропорт, університет, вулиці та площі, повісили разом із низкою вищих чиновників. Іще 12 керівників Туреччини засудили до довічного ув'язнення, змінивши репресії прем'єра на репресії військових.

"Історія подальших чотирьох десятиліть – це історія про те, як корумповані компрадорські режими, невміло оформлені під парламентську республіку, змінювалися жорстоким військовим правлінням, порівняно з яким Ердоган відпочиває. Військові знищували й репресували не просто людей, які були не згідні з "історичною роллю армії", але й користувалися своїми конституційними прерогативами для економічного посилення генералітету", – повідомив Портников.

Він зазначив, що ця система впала під упливом Заходу.

"Процес приєднання Туреччини до Європейського союзу вимагав від країни конституційних змін, які ліквідували б право військових втручатися в політичний процес. Але парадоксальним чином ці зміни дали змогу Ердогану розпочати будівництво нового авторитарного режиму, вже не обмеженого військовим утручанням. І тоді частина військових вирішила замінити лідера цього режиму", – пояснив політичний оглядач.

Він підкреслив, що справжня турецька демократія народилася 15 липня 2016 року, коли звичайні громадяни Туреччини зупинили спробу військового перевороту.

"Ататюрк, між іншим, створив авторитарно-мілітаристську модель правління не від гарного життя – він уважав, що його співвітчизники просто не готові до демократії і мав рацію. А от у липні 2016 року виявилося, що ця готовність визріває. Турецький народ уперше за всю свою історію сам вийшов на вулиці захистити свою республіку – до цього за нього це робили генерали, які використовували цей "захист" винятково у своїх цілях. І якщо ми говоримо, що справжня незалежна Україна існує всього три роки, після Майдану, а до цього була декорація, то ми повинні зрозуміти, що справжня демократія в Туреччині – за участю громадян – існує менше ніж рік, а до цього була декорація", – заявив Портников.

Журналіст додав, що авторитаризм Ердогана, який посилюється після спроби перевороту, є слабкою втіхою для прихильників демократії.

"Але ми з вами обговорюємо не Німеччину або Швейцарію. Ми з вами обговорюємо Туреччину, яка менше ніж століття тому була середньовічною релігійною теократією. Просування цієї Туреччини вперед у роки класичного ататюркізму безсумнівне. Але найдивовижніше те, що проти посилення авторитаризму – традиційного для Турецької Республіки, створеної Ердоганом, – висловилося приблизно стільки ж людей, скільки за розширення президентських повноважень. Водночас потрібно розуміти, що й серед прихильників президентської республіки аж ніяк не всі – прихильники авторитаризму", – зазначив він.

На думку Портникова, майбутнє Туреччини полягає саме в цьому.

"Не можна насаджувати демократію насильно, про це свідчить увесь досвід світової історії. Вона починає розвиватися тільки тоді, коли її готові захищати самі громадяни. У Туреччині цих громадян уже досить, і саме вони – майбутнє цієї країни. Навіть якщо Ердоган не зробить правильних висновків з очевидного суспільного розколу й буде тільки посилювати свою особисту владу, це зумовить лише тимчасовий успіх авторитаризму. Президент Туреччини просто не розуміє, що його попередникам усе вдавалося так легко, бо сучасної Туреччини тоді не було. А сьогодні вона є", – підкреслив він.

Журналіст додав, що Ердоган, який намагається отримати формальним шляхом неформальні повноваження Ататюрка, протиставляє себе Мустафі Кемалю, а для тих, хто голосує проти Ердогана, Ататюрк є прикладом для наслідування.

"Насправді те, що робить Ердоган – це за допомогою жорстких заходів і референдуму рятує республіку Ататюрка без військових. А те, чого хочуть прихильники Ататюрка, – це демонтаж авторитаризму і справжня демократія. Що ж, поспішаю їх утішити. Ататюрк обов'язково переможе Ердогана. Тільки не справжній, історичний Ататюрк, який був куди більш жорстким і авторитарним правителем. А той вигаданий Ататюрк, у якого вони вірять – батько сучасної турецької демократії, що тільки зароджується на наших очах ", – підсумував Портников.

16 квітня в Туреччині відбувся конституційний референдум.

За підсумками підрахунку бюлетенів 51,41% виборців проголосували за посилення повноважень президента країни, 48,59% висловилися проти таких змін.

Турецька опозиція вже звинуватила владу в маніпуляціях і пообіцяла оскаржити підсумки референдуму.

Згідно з пакетом конституційних поправок, президент Туреччини стає головою державної системи і буде наділений повноваженнями щодо призначення віце-президента, міністрів і високопоставлених чиновників. Укази президента також будуть визначати рішення щодо створення, розформування, повноважень, обов'язків і структури міністерств. Президент нарівні з парламентом дістане право ухвалювати рішення про проведення повторних виборів, а також зможе оголошувати режим надзвичайного стану у країні.

17 квітня у Стамбулі почалися акції протесту проти підсумків референдуму.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 
 
 
 

Публікації

 
усі публікації