+20 Київ
"Ідея в нас з'явилася на початку 2022-го. Тоді вели переговори про обмін баскетболістки Брітні Грайнер і військового Пола Вілана на росіянина Віктора Бута. З одного боку – двоє американців, з іншого – одна важлива для [нелегітимного президента РФ Володимира] Путіна людина", – сказав він.
Розслідувач зазначив, що ще тоді він "розумів, що для Кремля є набагато важливіша людина, ніж Бут, – це Вадим Красіков, який 2019 року вбив чеченського опозиціонера в Берліні", діючи "від імені Путіна".
"Зрештою, [у грудні 2022 року] Бута обміняли на Грайнер, але в Росії залишився Пол Вілан. Потім у РФ повернувся [опозиціонер] Олексій Навальний і потрапив до в'язниці. Саме тоді з'явилася ідея, що, можливо, можна домовитися з Німеччиною про тристоронній обмін: вона погодиться видати кілера з Берліна, якщо отримає Навального (якого вважала важливим критиком Путіна) та інших опозиційних активістів із Росії, а США повернуть Вілана", – пояснив Грозєв.
Він наголосив, що "ставки підвищилися", коли у РФ заарештували журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича.
"Схема обміну будувалася майже два роки. У якийсь момент з одного боку було восьмеро російських шпигунів, кілерів або кіберзлочинців, які сиділи у в'язницях переважно в Америці, Німеччині, Польщі, Норвегії. З іншого боку було восьмеро російських антивоєнних активістів. Головним для Німеччини був таки Навальний. Усе йшло до обміну на початку цього року, але Навальний помер у в'язниці", – зазначив Грозєв.
За його словами, "німецька сторона вирішила, що з Росією не можна вести переговори", й угода щодо обміну "опинилася під ризиком".
"Потім Німеччина зайняла досить сміливу позицію: відмовитися від ідеї обміну "один на один", або "вісім на вісім", або "п'ять на п'ять". Вони сказали Росії: "Оскільки ви поводитеся як держава-терорист, за Красікова ми хочемо отримати практично всіх провідних російських антивоєнних політиків, і ось вам список". Це перша несиметрична ситуація, коли росіяни за одного злочинця віддали вісьмох чи дев'ятьох людей", – звернув увагу розслідувач.
За даними Грозєва, частина німецького уряду була проти звільнення Красікова, "адже це може стати прецедентом – сигналом Путіну й надалі посилати вбивць у Європу, бо якщо що, він звільнить їх".
"У підсумку баланс похитнувся в бік звільнення якнайбільшої кількості антивоєнних опозиціонерів. Керувалися ідеєю, що так вони зможуть взаємодіяти зі своїм електоратом, навіть віддалено, і частина росіян із тих, котрі проти війни, матимуть упевненість, що є сенс і далі дотримуватися такої позиції. Це була калькуляція Німеччини, і потрібно подивитися, наскільки це буде ефективно", – розповів він.
Журналістка запитала Грозєва, чи можна сказати, що "те, що Навальний мав таку велику політичну вагу на думку офіційного Берліна, дало змогу звільнити більшу кількість людей після його смерті".
"Загалом обміняли 26 людей. 16 із них передали з російського боку. Тому так, можна сказати, що смерть Навального дала змогу звільнити більше людей", – погодився розслідувач.
Він не зміг сказати напевне, чи справді Путін збирався віддати Навального, чи – як варіант – "прийняв цю ідею лише як тактичний крок, щоб Німеччина увійшла до переговорів і пообіцяла американській стороні віддати Красікова".
"Для [президента США Джо] Байдена ця угода була також важливою, бо без Красікова не було шансу звільнити Евана Гершковича й Пола Вілана. Тому можливо, але я не можу бути до кінця певен, Путін, умовно, погодився видати Навального, але насправді цього у планах у нього не було, а після смерті Навального дочекався нової пропозиції Німеччини. Але не стверджую, що все було саме так. Цілком імовірно, що Путін усе-таки реально погодився віддати Навального", – сказав Грозєв.
