Холодов: Атака на мене була пов'язана з регулюванням ринку тютюну або посадою голови КМДА G

– Чому ви займаєтеся саме тютюновою темою в законодавстві, у вас є якийсь інтерес?

– Ні, це не якийсь особливий інтерес. Я просто дуже добре знаюся на цій темі, на відміну від більшості депутатів і журналістів.

Я з 1993 року будував дистриб'юторські мережі продовольчих і непродовольчих товарів. Ринок, зокрема тютюновий, буквально формувався в мене на очах, тому я добре розумію, що з ним не так. Людей із таким досвідом і глибиною розуміння ринку у країні троє-четверо, не більше.

Після інституту, із 22 років, я почав працювати в компанії "Дункан-Київ". Ця компанія з 1993 до 1997 року була найбільшим дистриб'ютором імпортних товарів, які тоді тільки починали ввозити в Україну; власниками компанії були іноземці. Ця компанія ввозила в Україну мийні засоби, солодощі, дитяче харчування, косметику тощо. Але найважливішим є те, що в "Дункан-Київ" були ексклюзивні контракти на імпорт цигарок в Україну. Саме ми були компанією №1 і протягом кількох років сформували весь тютюновий ринок із нуля. Українського виробництва цигарок у нинішньому вигляді ще не було – іноземні корпорації тоді тільки починали інвестувати в українські тютюнові потужності: "Бритіш Американ Тобакко" – на фабриці у Прилуках, JTI – у Кременчуці та "Філіп Морріс" – у Харкові.

У компанії я виріс до торговельного директора, мав 600 підлеглих у 40 філіях в Україні. Я фактично будував систему дистрибуції та продажів. Тоді, у середині 90-х, обіг компанії становив приблизно $20 млн на місяць. За нинішніми мірками це як $200 млн – найбільша у країні торговельна компанія. Із 1997 року я працював у "Крафт Якобз Сушард", займався розповсюдженням і продажем. Тоді ми виводили на ринок шоколад "Корона". Але я пропрацював там лише протягом року – у мене народилася перша дитина, стало складно.

Із 1998 року я займався власним бізнесом – девелопментом, купівлею і продажем нерухомості, зокрема комерційної. Я займався тим, що купував площі, поліпшував, здавав в оренду або продавав. Ринок тоді був сирим, а ціни – низькими. Почали будувати мережі супермаркетів, не було навіть нормальних магазинів "біля будинку". Я досконало знав ринок, консультував торговельні мережі.

Загалом перші торговельні компанії у 1990–2000-х роках виховали величезну кількість сильних менеджерів, які вміли будувати дистрибуцію. Філії "Дункан-Київ" після відходу компанії з українського ринку стали окремими дистриб'юторськими компаніями, деякі працюють на ринку і зараз. Багато з тих, із ким ми починали в 90-х, побудували успішну кар'єру, стали власниками непродовольчого ритейлу, керують супермаркетами.

Із 2005 року я мав частку заводу з виробництва алюмінієвих конструкцій на проспекті Возз'єднання в Києві. Завод раніше виробляв бетонні конструкції, зокрема для будівництва житлових будинків, але в 90-х у нього почалися складні часи. Ми його купили, почали виробництво алюмінієвого профілю для вікон і дверей, головним нашим замовником була "Союзпечать" у Києві – для них зробили приблизно 300 МАФів. Водночас у Києві працює понад 20 тисяч МАФів, тому не можна сказати, що ми були головним виробником. Окрім того, ми здавали в оренду площі заводу під офіси і магазини – приблизно 30 тис. м².

Потім протягом кількох років я займався також побудовою систем дистрибуції prepaid-карток для мобільних операторів. Тоді саме картки поповнення рахунку давали величезні обсяги продажів, а схема дистрибуції була такою самою, як для цигарок, шоколаду тощо, тож мої знання дуже стали у пригоді.

Я часто консультував торговельні компанії з побудови систем продажів, побудови фінансової та логістичної моделі.

– Як ви прийшли у "Слугу народу" і чому вирішили займатися політикою?

– За часів Януковича я спостерігав за тим, як ламають ринки, за часів Порошенка – як мільйон осіб на рік їде із країни. Такими темпами в Україні незабаром залишаться самі пенсіонери, яких держава буде не в змозі утримувати. Держава – це машина зі збирання й розподілу податків, і для того щоб вона нормальна функціонувала, потрібні ті, хто ці податки сплачує, тобто бізнес, підприємці. Я хотів би взяти участь у змінах, які переконають моїх дітей залишитися в Україні жити.

– Що зараз відбувається у тютюновій галузі України, які на ринку є гравці і що впливає на їхні доходи?

– На ринку тютюну є монополія. Фактично 75–80% продажів цигарок – у руках однієї компанії, це доведено Антимонопольним комітетом. Монополія – це дуже шкідливо для економіки і створює величезне корупційне навантаження на галузь.

Приблизно 90% ринку цигарок, що продають в Україні, виробляють чотири фабрики, які належать чотирьом глобальним тютюновим корпораціям – "Бритіш Американ Тобакко" (фабрика у Прилуках), "Імперіал Тобакко" (Київ), JTI (Кременчук) і "Філіп Морріс" (Харків). Орієнтовно у 2010 році на ринку з'явилася компанія "Мегаполіс", яка скупила приблизно 30 тютюнових дистриб'юторів, частину з яких я добре знав відтоді, як працював у "Дункан-Київ" у 90-х. Компанія була російською, заходила жорстко, було простіше продати, ніж займатися бізнесом далі. Приблизно у 2011–2012 роках на ринку сформувався один мегадистриб'ютор – "Мегаполіс Україна", який кілька років тому змінив назву на "Тедіс".

У структурі компанії "Тедіс", окрім 75–80% оптового ринку, є ще й роздрібна реалізація, яка дає 30–40% обсягів продажу у країні. Це й називають монопольним становищем на ринку.

Специфіка ринку тютюну така: виробники цигарок монопольно встановлюють відпускні ціни, а потім – так звану максимально дозволену роздрібну ціну (МРЦ) на кожну пачку. Це єдина галузь, яка настільки зарегульована. Виходить коридор, наприклад, у 15% між відпускною ціною виробника і вартістю в магазині – і в ньому має бути маржа оптовика і роздрібного продавця. Монопольне становище на ринку та домовленості з виробниками дають можливість "Тедісу" отримувати приблизно 7% маржі, і лише 6–8% залишати незалежним роздрібникам. Будь-який ритейлер скаже вам, що за 6–8% маржі продавати товар невигідно.

Але таку маржу – 7% – на ринку має тільки один оптовик – "Тедіс". Іншим 20 великим оптовикам, зокрема АТБ, Fozzy, "Сільпо",  виробники пропонують заробити 1%. Така різниця в маржі – це відвертий тиск на користь монополіста.

Окрім дискримінаційних вимог до оптовиків, під які підпадає тільки "Тедіс", на ринку маніпулюють ще й так званими "маркетинговими платежами" – одним їх виділяють, а іншим – ні. Тому, найімовірніше, великі торговельні мережі не беруть участі в медіаконфліктах на ринку, спостерігаючи збоку.

Роздріб структуровано так: загалом ліцензій на торгівлю приблизно 60 тис., зокрема орієнтовно 2 тис. – це точки продажів у супермаркетах. Плюс є ще приблизно 20 тис. нелегальних роздрібних торговців – тобто приблизно 25% ринку. Вони раді були б працювати легально, але їм не вистачає маржі у розмірі 6–8%, щоб заробляти. "Сірий" товар вони продають із націнкою 15–20%. Якби вони могли заробляти свої 15% легально, ніхто б не ризикував.

І камікадзе той, хто стане на їхній бік.

– 20 тис. нелегальних торговців – що це за точки? Магазини торгують без ліцензій чи ви маєте на увазі бабусь на вулицях?

– Переважно дрібні магазинчики і кіоски без ліцензій, без дозвільних документів, і працюють вони під прикриттям місцевих правоохоронців і органів, які мають відповідати за контроль. Нелегально працює приблизно кожна четверта-п'ята точка продажу цигарок. Вони продають товар, із якого не сплачують податків, і часто – контрафакт. Я повторю: ця ситуація виникає через картельну змову виробників тютюну і їхнього дистриб'ютора-монополіста.

Через картельну змову на ринку мають збитки всі: держава і місцеві бюджети недоотримують значні суми податків, ідеться про сотні мільйонів гривень, офіційний роздріб – прибутки і робочі місця, оптовики не можуть розвивати цей сегмент.

До 2011 року, коли оптових дистриб'юторів було багато і завдяки конкуренції між ними роздріб заробляв більше, приблизно 14%, це давало їм можливість легально виживати. Усі ці дані є у відкритому доступі – у рішенні Антимонопольного комітету, яке ухвалили в жовтні 2019 року.

Я тут сподіваюся на політичну волю президента і підтримую його позицію щодо демонополізації галузей, зокрема тютюнової, оскільки через монополії страждають звичайні громадяни. Вони сплачують за існування монополій зі своєї кишені – наприклад, в одній пачці цигарок за 40 грн вартість монополії – 3 грн. Помножте це на 365 днів у році й на кількість курців в Україні.

– Як вийшло, що до законопроєкту №1049 про єдиний рахунок для сплати податків, який не має стосунку до тютюнової галузі, внесли поправку №8 про фіксовану маржу під час продажу цигарок? Журналісти порахували, що завдяки цій поправці компанія "Тедіс" збільшує маржу з 4 до 7%. У чиїх інтересах ухвалили цю поправку?

– Головні проблеми, які потрібно вирішити на ринку, – це усунення монополії та легалізація всіх учасників роздрібного ринку. Потрібно зробити так, щоб усі могли заробляти законно.

Із погляду антимонопольного законодавства, "Тедіс" потрібно примусово розділяти, але, очевидно, що наш АМКУ з таким завданням не впорається. Наскільки я розумію, керівники АМКУ самі перебувають під підозрою у сприянні монополістам. Ви знаєте, що в одній із судових справ адвокатом "Тедіса" був колишній голова АМКУ Микола Бараш?

Окрім того, досвіду розділення таких компаній немає, і ця справа тягнутиметься роками в судах, як зараз. "Тедіс" досі неповністю сплатив штраф, який АМКУ виписав ще у 2016 році. Восени минулого року виробників і "Тедіс" оштрафували на 6,5 млрд грн, і вони знову оскаржують штраф у суді.

Я хочу підкреслити, що тут річ не так у "Тедісі", як у самому принципі. Завдання будь-якого бізнесу – нарощування частки на ринку, і, навіть якщо в якийсь спосіб усунути з ринку "Тедіс" – там відразу виникне нова, така сама монополія. У цьому випадку "Тедіс" – це наслідок, а причина проблеми – у системі, у неправильному державному регулюванні. І я хочу вирішити проблему комплексно, тобто усунути причину проблеми. Жодна компанія не повинна мати особливих прав і особливого становища на ринку, інакше це вже не ринок. І в цьому сегменті, і в усіх інших бізнес має розуміти, що політично ухвалено рішення про демонополізацію економіки. Зокрема, тютюнової галузі.

7 листопада президент зустрічався з виробниками тютюну і тоді задекларував таку позицію: на ринку має бути кілька гравців, для яких виробники мають встановити однакові умови; жодних монополій не має бути.

Мій колега по комітету ВР Олександр Дубінський подав пропозицію про те, щоб законодавчо розділити маржу між оптовиком і роздробом, щоб усі заробляли однаково. Зараз "Тедіс" уже заробляє майже 7%, що зафіксовано в рішенні суду у справі АМКУ проти "Тедіса". Тому поправка не збільшувала прибутків монополіста, а давала можливість усім заробляти однаково.

Фото з особистого архіву Андрія Холодова

Поправку Дубінського №8 до законопроєкту №1049 обмежили за часом, цю норму пропонували запровадити лише на один рік. За цей час змінилася б структура, з'явилися б інші оптовики. За ними з тіні вийшов би і роздріб.

У відповідь тютюнове лобі влаштувало скандал на пів країни, погрожувало закривати фабрики, звільняти робітників тощо.

Це був просто шантаж. Навіть більше, у неймовірний спосіб поправка Дубінського №8 до законопроєкту №1049 стала "поправкою Холодова", а потім зажила своїм медійним життям і стала мемом. Я навіть Telegram-канал собі зробив із такою назвою, щоб бренд не пропадав.

Міністерство економіки та уряд почали домовлятися з виробниками цигарок. Підписали меморандум. Президент закон №1049 не підписує – імовірно, чекає, доки виробники виконають рекомендації АМКУ й усунуть монополію.

У якомусь сенсі ідея поправки №8 до законопроєкту №1049 справді схожа на неринковий механізм, надмірно жорстке регулювання – тут я згоден. У нас у комітеті обговорювали й інший варіант – ліберальніший.

Зараз роздрібних торговців штрафують на суму, що дорівнює дворазовій вартості товару, якщо вони продають цигарки дорожче, ніж дозволяє виробник. Є пропозиція дозволяти роздрібним торговцям перевищувати встановлену МРЦ на 15% без штрафу. Тоді виходить, що оптовики конкуруватимуть між собою, пропонуючи кращі умови роздробу, і роздріб легально зароблятиме, продаючи офіційну продукцію. У великих містах, де магазини на кожному кроці, торговці конкуруватимуть за ціною, а у віддалених, де магазин, наприклад, лише один – цигарки коштуватимуть щонайбільше на 10–15% дорожче через дорогу логістику і відсутність конкуренції.

У моєму розумінні це лібералізує ринок і дасть змогу досягти стратегічних цілей.

Виробники знову не згодні – їх влаштовує все "як є", вони домовлятися із 60 тис. роздрібних торговців не хочуть. Протягом останніх 25 років їм вдавалося знайти спільну мову з першими людьми у країні й у такий спосіб захистити свої інтереси, але зараз президент задекларував боротьбу з монополією, до президента приєдналися такі, як я.

Я загалом за ринковий підхід до галузі і вільний ринок. Але монополію спочатку потрібно зруйнувати – можливо, і в адміністративний спосіб.

– ЗМІ пишуть, що ви наполягали на чотириразовому підвищенні акцизу на тютюн для нагрівання для систем IQOS і GLO. Навіщо це потрібно?

– Я не маю до цієї поправки стосунку. Це ідея Мінфіну.

Улітку Кабмін презентував пакет першочергових законопроєктів, серед законодавчих ініціатив було і підвищення акцизів на ТВЕНи – IQOS, GLO і девайси такого типу.

Чому? Якщо порахувати, то з пачки цигарок сплачують у середньому 25 грн податків, із такої самої пачки стіків для IQOS – 5,7 грн. IQOS і GLO – це нові продукти на ринку, і я припускаю, що їм на старті дали певні преференції. Але зараз вони займають 5–8% ринку, і з цієї частки держава недоотримує приблизно 1–2 млрд грн. Докази можна знайти у фінансовій звітності виробників цигарок – їхні прибутки зростають, хоча формально ринок сигарет зменшується. Але він не зменшується, а перетікає. Люди переходять зі звичайних цигарок на IQOS, GLO тощо.

На одному із засідань робочої групи податкового комітету щодо ТВЕНів представниця Philip Morris Наталія Бондаренко розповіла, що у Грузії акцизи на IQOS і GLO підняли так, що блок стіків коштує $100, тобто приблизно $10 за пачку. І нічого – курці не заощаджують. В Україні пачка коштує приблизно 45 грн. Очевидно, що потенціал для зростання податків є.

Звісно, виробники виступали проти підвищення акцизів, це логічно. Але ідею підвищення підтримували депутати від різних партій, представники громадських організацій, яких ми слухали на засіданні робочої групи з цього питання. Міністерство фінансів, ДФС і КМУ наполягають на підвищенні акцизів – але у ЗМІ звинувачують знову мене.

До речі, до другого читання законопроєкту №1210 четверо депутатів подали поправки, які передбачають зниження акцизів на ТВЕНи, але чомусь тільки я написав про це (у Telegram-каналі "Правка Холодова". – "ГОРДОН"). Унаслідок конфліктних дискусій комітет таки зупинився на тому, що акцизи на ТВЕНи мають збільшити вчетверо і вони мають відповідати акцизам на звичайні сигарети. Цю норму внесли в законопроєкт №1210, який Рада підтримала 16 січня.

Я загалом виступаю за підвищення акцизів на цигарки. Що дорожче вони коштуватимуть – то менше молоді палитиме і втягуватиметься в це. Я вважаю, що це правильно і політично, і економічно.

– Журналісти програми "Схеми" повідомляли, що ваша сім'я нібито опосередковано контролює мережу роздрібного продажу цигарок "Т-кіоск". Ви це публічно відкидаєте. Але активно займаєтеся поправками, пов'язаними саме з тютюновим бізнесом. "Схеми" повідомили, що патент на емблему "Т-кіосків" до 2016 року було зареєстровано саме на ваше ім'я. У вас справді немає конфлікту інтересів?

– У мене немає конфлікту інтересів. Я поки що не займаюся поправками до тютюнового законодавства. Я не маю і не керую тютюновим бізнесом.

Я ще раз можу повторити: кіоски виробляв, експлуатував, нерухомість купував, продавав і здавав в оренду. Моя мета була отримувати прибуток, а не займатися операційною діяльністю.

У грудні 2017 року компанія Reineweg, власницею якої була моя дружина, брала участь в інвестконкурсі з облаштування зупинок у Києві. У січні 2018-го результати конкурсу оскаржили і ми зрозуміли, що це все затягується, компанію продали. На момент виходу з компанії не було жодних договорів, які дозволяли б установлювати кіоски.

Якщо завтра Reineweg здасть кіоск в оренду під лотерею – це означає, що я займаюся гральним бізнесом? Ні, не означає. Так само і з ринком тютюну.

– Ви писали у Facebook, що подасте в суд на "Радіо Свобода", позов уже подали?

– Ми закінчуємо проведення лінгвістичних експертиз та підготовлення документів. Плануємо подати позов найближчим часом.

– У НАБУ зареєстрували кримінальне провадження після виходу цього матеріалу "Схем". Що вам відомо про це провадження?

– Тільки те, що воно є. Я сподіваюся, що НАБУ проведе нормальне розслідування і ми зможемо заявити про його результати.

– Правда, що ваша дружина, дизайнерка Катерина Шаховська – кума Оксани Марченко?

– Правда. Вони товаришують із 2003 року. Моя дружина – дизайнерка, шиє весільні, вечірні сукні та дитячі костюми. Коли в нас народилися діти, Оксана хрестила їх.

Ми підтримуємо дружні стосунки, зустрічаємося на сімейних святах, спілкуємося.

Спільного бізнесу в нас немає і не було.

Якщо раніше ми іноді й обговорювали політику, то зараз на ці теми не говоримо. У мене, щиро кажучи, сил і часу на розмови про політику поза стінами Ради просто немає – я і так протягом останніх кількох місяців зайнятий роботою у парламенті майже цілодобово. Я в політиці людина нова, навчаюся (і цього не соромлюся) і досі посилюю команду помічників для того, щоб працювати максимально ефективно.

– "Українська правда" писала, що ви – один із кандидатів на посаду голови КМДА. Це правда?

– Можу сказати, що мою кандидатуру розглядали як одного із претендентів. Президент провів кілька співбесід, наскільки я знаю, чотири-п'ять. Зараз питання законності суміщення посад мера і голови КМДА розглядають у суді, і, найімовірніше, політичне рішення про призначення можна буде ухвалювати після рішення суду.

Голова КМДА – це, звісно, складна посада, збіг величезної кількості політичних і бізнес-інтересів, не позаздриш. Ось я став народним депутатом, і мене вже атакують з усіх боків, звинувачують у тому, чого я не робив, намагаються дискредитувати. Можливо, атака була пов'язана не лише з тютюновим ринком, але й із кріслом голови КМДА.