+1 Київ
1 вересня 1943 рік, середа
Позавчора ввечері по радіо, а вчора в газеті повідомили німці, що "під натиском переважальних сил ворога на південному фронті для більш упевненого і планомірного захисту фронту" вони покинули вже зовсім зруйнований Таганрог.
Незважаючи на хороші вісті, настрій у всіх напружений, передусім через арешти, які зараз мають масовий характер. Ночами беруть знову сім'ї з дітьми і, крім випадків із зовні наявними причинами, багато незрозумілих. Беруть колишніх партійців і тих, хто був виключений із партії, і колишніх репресованих, і тих, хто жодного стосунку до партії не мав.
На доповнення до загального зниженого настрою вчора почав отримувати повістки 1926 рік. У нас хвилювання, бо Галина одержала повістку, і сьогодні вона з представником табору, де вона працює, повинна з'явитися на біржу. Чи зможуть її відстояти? Це зараз найбільш актуальне питання.
Паніка трохи не в'яжеться з повсякденними справами. На роботу до нас усе ще приймають людей. І вчора отримали з Кенігсберга сімдесят ящиків книг для бібліотеки. Судячи з того, що в них упереміш листи, фото, усякі документи, на зразок розрахункових книг, багато юдаїки, заборонених книг, книги всіма мовами, включно з нідерландськими, мадярськими, скандинавськими. Доводиться припустити, що це конфісковані приватні бібліотеки, переважно єврейські. Учора в газеті наказ про заборону в'їзду і виїзду з міста без спеціальних перепусток. Це щоб не втік 1926 рік і партійці.
Попередній запис у щоденнику від 30 серпня. Наступний запис – 2 вересня.
Про особистість автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику та журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександру Зінченку.
