-2 Київ
Журналісти VS Генпрокуратура України
Слідчі ГПУ дістали доступ до даних телефонів двох українських журналісток у межах розслідування справи про ймовірне розголошення державної таємниці та даних досудового слідства директором НАБУ Артемом Ситником під час зустрічі з представниками ЗМІ.
Седлецька під час допиту у грудні 2017 року відмовилася давати свідчення у цій справі, посилаючись на п. 6 ч. 2 ст. 65 Кримінального процесуального кодексу (КПК), згідно з якою журналістів не можуть допитувати про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації. За словами слідчих, їх цікавлять тільки місце й час зустрічі журналісток із Ситником. Ці дані, на думку ГПУ, не є розкриттям джерела інформації, а отже, вони мають право їх дістати.
Через це слідчі подали в суд клопотання про надання ГПУ тимчасового доступу до даних телефонів двох журналісток, які були на вищезгаданій зустрічі із Ситником. І суд надав їм право вивчити інформацію про вхідні та вихідні дзвінки журналісток за 17 місяців – із 19 липня 2016 року до 16 листопада 2017 року включно. Інформація від оператора мобільного зв'язку, згідно з рішенням суду, має містити дату, час, тривалість кожного з'єднання, номери телефонів, відомості про надсилання та одержання текстових та інших повідомлень про місцеперебування абонента.
Обурення журналістської спільноти викликав як сам факт надання доступу до телефонів журналістів-розслідувачів, так і тривалість періоду, на який ГПУ дістала цей доступ. Рішення суду розкритикували також посольство США в Україні, представники Ради Європи, ОБСЄ та низки міжнародних організацій, зокрема Transparency International.
Чи права Генеральна прокуратура?
Стаття 26 закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" свідчить, що журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації за винятком випадків, коли ці таємниці оприлюднять на вимогу суду.
Порядок тимчасового доступу до речей і документів під час досудового розслідування регулює розділ 15 КПК України. Такий доступ надають тільки на підставі ухвали слідчого судді. У клопотанні має бути доведено зв'язок між кримінальним провадженням та об'єктами тимчасового доступу, їхнє суттєве значення для встановлення важливих обставин. Також додатково необхідно обґрунтувати неможливість довести обставини в інший спосіб.
Постанову суду на доступ до інформації слідчі ГПУ дістали. Чи містило клопотання необхідні підстави для надання доступу саме на такий тривалий термін – невідомо. Це є прямим порушенням ч. 5 ст. 163 і ст. 372 КПК України, де йдеться, що в ухвалі суду має бути вказано мотиви і положення законів, якими суддя керувався, надаючи Генпрокуратурі доступ до телефонів журналісток, та ще й на 17 місяців.
Очевидно, що доступ до особистого листування і дзвінків журналіста, особливо наданий на тривалий період, може спричинити розкриття інформації, яка стосується й інших аспектів його професійної діяльності, які не мають стосунку до конкретної справи. Не виключено, що деякі джерела інформації бажають залишитися невідомими, і журналісти мають повне право на збереження цієї таємниці.
Питання викликає непропорційність періоду, на який надано доступ до даних. Адже слідство цікавить винятково дата зустрічі журналісток із директором НАБУ – події одного дня. Тоді доступ до даних із телефона за 17 місяців виглядає необґрунтованим. Це можна розцінювати як непорівнянне втручання в особисте життя і порушення таємниці джерел інформації за цей період роботи журналіста. Такі дії Генпрокуратури можуть свідчити також про перешкоджання слідчими цього правоохоронного органу професійній діяльності конкретних журналістів.
