-1 Київ
Розгнівані протестувальники вийшли на вулиці Києва й інших українських міст, вимагаючи відмовитися від "формули Штайнмаєра", порівнюючи її з капітуляцією перед Москвою
Протягом понад п'яти років Росія використовувала свої збройні сили і найманців для ведення малоінтенсивної, але дуже реальної війни на сході України. Новообраний президент України Володимир Зеленський хотів би покласти край конфлікту. 1 жовтня він оголосив про погодження "формули Штайнмаєра" для досягнення прогресу в урегулюванні.
На вихідних розгнівані протестувальники вийшли на вулиці Києва й інших українських міст, вимагаючи відмовитися від формули, порівнюючи її з капітуляцією перед Москвою. Але чи це так? Наразі деталі угоди відомі погано (невідомо навіть, чи буде остаточно затверджено цю домовленість), щоб судити про неї.
Незабаром після того, як російські військові захопили Крим і Росія незаконно анексувала півострів у березні 2014 року, на сході України почалися бойові дії. Так звані сепаратистські сили, очолювані, фінансовані й озброєні Москвою, а іноді й за підтримки регулярних частин російської армії, зайняли частину Донецької та Луганської областей.
П'ять із гаком років бойових дій забрали життя понад 13 тис. осіб і змусили покинути свої будинки понад 2 млн людей. Угод, досягнутих у Мінську у вересні 2014 року та лютому 2015 року (останні – за безпосередньою участю німецького і французької лідерів), не було виконано.
У 2016 році тодішній міністр закордонних справ Німеччини (і нинішній президент ФРН) Франк-Вальтер Штайнмаєр озвучив спосіб виконання деяких пунктів Мінських угод, проти яких виступають Росія та Україна. Він запропонував провести місцеві вибори в тій частині Донбасу, яку наразі окупували російські та проросійські сили, згідно з українським законодавством і під контролем ОБСЄ. Щойно ОБСЄ підтвердить, що вибори були вільними і чесними, окуповані райони дістануть "особливий статус“, і суверенітет України буде відновлено на всьому Донбасі, зокрема на українсько-російському кордоні.
Стівен Пайфер обіймав посаду посла США в Україні в 1998–2000 роках. Фото: Isis Martins / Heinrich-Böll-Stiftung / Flickr
В Україні занепокоєні, що "формула Штайнмаєра" спрямована на сприяння миру, не обов'язково справедливого для України, щоб Німеччина та інші європейські держави могли повернутися до звичайних справ із Москвою
Оголошена Зеленським 1 жовтня домовленість стосується саме "формули Штайнмаєра". Багато хто в Україні занепокоєний тим, що "формула Штайнмаєра" спрямована на сприяння миру (але не обов'язково справедливого для України миру), щоб Німеччина та інші європейські держави могли повернутися до звичайних справ із Москвою.
Зеленський, однак, озвучив, як здалося, модифіковану версію "формули Штайнмаєра". Він заявив, що місцеві вибори в окупованих регіонах буде проведено тільки після того, як російські і проросійські сили буде виведено, а Україна відновить контроль над кордоном із Росією. Такий порядок виконання формули означатиме перемогу для Києва і, якщо його прийме Москва, стане значним відходом від колишньої позиції з боку Росії. Звісно, якщо Кремль не прийме такого варіанта, домовленість від 1 жовтня приречена.
Ті, хто називає угоду капітуляцією, побоюються, що місцеві вибори дадуть політичну владу союзникам тих, хто зараз керує так званими “ЛДНР“. За достовірними даними, влада "республік" жахливо керувала регіоном. На виборах, які проводять згідно з українським законодавством і під наглядом ОБСЄ, з урахуванням того, що "погані хлопці" зі зброєю виїхали в Росію, чи вирішать виборці дати більше повноважень людям, які показали явно погані результати в управлінні?
Урегулювати конфлікт без чогось, що має "особливий" вигляд для Донбасу, імовірно, не вийде
Ще одна проблема, яка викликає занепокоєння демонстрантів, – це питання особливого порядку місцевого самоврядування на окупованих територіях. Однак поки що дебати про це передчасні, оскільки зміст "особливого статусу" ще варто уточнити. Зеленський заявив, що Рада розробить новий закон про [особливий порядок] місцевого самоврядування [в окремих районах Донецької та Луганської областей] і захищатиме головні інтереси України.
Дехто виступає проти "особливого статусу" у принципі, але врегулювати конфлікт без чогось, що має "особливий" вигляд для Донбасу, імовірно, не вийде. Доречне запитання: якою кількістю автономії Київ поступиться місцевій владі?
Деякі урядові повноваження, наприклад, визначення зовнішньої політики, політики у сфері оборони та безпеки, макроекономічної та макрофінансової політики, мають залишитися в Києві. Це життєво важливо для функціонування України як національної держави. Але інші повноваження, що стосуються питання освіти, охорони здоров'я та поліції, може бути передано місцевим органам влади, не руйнуючи національної єдності України.
За словами Зеленського, Рада розробить закон, який визначатиме, які конкретно повноваження може бути передано Донбасу. Це питання також може виявитися проблемою для Росії і, отже, означати крах угоди від 1 жовтня.
Меморандум Козака 2003 року дає приблизне уявлення, яким Кремль бачить особливий порядок самоврядування на Донбасі. У меморандумі викладено умови реінтеграції Придністров'я, що відкололося, у Молдову. Зрештою молдовський уряд відхилив меморандум, тому що він дав би регіональній владі Придністров'я можливість ветувати рішення національного уряду, приміром, у зовнішній політиці й відносинах Молдови з Європейським союзом і зробив би проведення національної політики неможливим.
Погодження "формули Штайнмаєра" викликало протести в Києві та інших містах України. Фото: EPA
Україна не повинна погоджуватися ні на що, схоже на меморандум Козака. Це серйозно ускладнить процес формування національної політики і призведе до відмови від давно проголошеного Києвом курсу на зближення з Європою.
Однак залишається кілька запитань: якими є умови особливого порядку самоврядування на Донбасі, чи прийме Москва результат місцевих виборів у Донецькій та Луганській областях після виведення своїх сил? Залежно від відповідей на ці запитання, угода від 1 жовтня може бути гарною чи поганою для Києва.
Перед ухваленням вердикту було б мудро дістати відповіді.
