$41.49 €45.18
menu closed
menu open
weather +27 Київ
languages

Бабченко: Після нищівної поразки Росії там розпочнеться Сомалі з бандами Пригожина і Кадирова G

Бабченко: Після нищівної поразки Росії там розпочнеться Сомалі з бандами Пригожина і Кадирова Бабченко: Жодних виборів у Росії 2024 року не буде. Путін на троні до своєї смерті
Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com
Коли закінчиться розв'язана Росією війна проти України, як забрати у РФ ядерну зброю, хто стане новим російським "царем", що означають кадрові перестановки у військовому керівництві країни-агресора, а також – про російське громадянство й паспорт із "куркою" і про "лікування" президента РФ Володимира Путіна кінським гноєм розповів в інтерв'ю головній редакторці інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман журналіст Аркадій Бабченко. "ГОРДОН" публікує текстову версію інтерв'ю.
Гадаю, наступним царем Росії буде Кадиров

Аркадію, добрий вечір.

– Добрий.

Хочу почати з перестановок, які Путін затіяв у себе у військовому відомстві. [Колишній командувач російських окупаційних військ в Україні Сергій] Суровікін, [начальник Генштабу РФ, новий командувач російських окупаційних військ в Україні Валерій] Герасимов, [російський генерал-полковник Олександр] Лапін до цього  на що це вплине? І про що це свідчить?

– Лапін? Чомусь я навіть таке пропустив. Не пам'ятаю.

До того був.

– Ну, власне, це і є вся відповідь. Ні на що не вплине. Яка різниця? Якщо в тебе в публічному домі змінюють дебілів на дебілів, загальна сума дебілів від цього не змінюється. Там як була дебілілія, так вона й залишиться. Так? Можна одного недоумкуватого поміняти на іншого. Ну, Герасимов, можливо, трохи розумніший, якщо дивитися суто візуально, методом Ломброзо. Так? У цього начебто в очах хоч щось світиться, на відміну від Суровікіна. Суровікін – це... Я на Суровікіна дивлюся – і згадую вічно Джанні Родарі якогось: Сеньйор Помідор. Я не знаю: це homo sapiens чи щось таке – овочеве, яке виросло?

А так – який сенс? Я можу тільки повторити, що дякую вже, напевно, років 10 Федеральній службі безпеки Російської Федерації, яка 20 років там вичищала мізки – і в підсумку всіх вичистила. І лишилося те, що лишилося. Ну, в добру путь, хлопці й дівчата.

До речі, щодо ФСБ. Днями я робила інтерв'ю з Олексієм Арестовичем, і він мені казав: коли Україна переможе, а Путін зазнає розгромної поразки, то всі його соратники одразу почнуть навперебій кричати, що вони не винні, вони ні до чого. І який-небудь директор ФСБ  насамперед він  кричатиме найголосніше, що Путін насправді тримав його дітей, його дружину, його рідних у заручниках весь цей час. Тому він змушений був оце все з ним разом робити.

– Я не думаю, що вони доживуть до того часу, коли вони кричатимуть і їх хтось слухатиме. Тому що після того, як Росія зазнає нищівної поразки, – ну, за словами Арестовича, там розпочнеться Сомалі. І там із півночі, з Пітера – буде банда [російського бізнесмена, засновника приватної військової компанії "Вагнер" Євгена] Пригожина, з півдня, з Кавказу – буде банда [глави Чечні Рамзана] Кадирова. У Татарстані... Я не знаю, що вони зараз у Татарстані. Новий Мінтімєр Шаймієв створює свою приватну армію. І ось таких приватних армій буде пара-трійка десятків, які перекочуватимуть від краю до краю, доки один із них когось не з'їсть, не зжере всіх інших і не зміцниться на троні заново. Я роблю ставку на Кадирова, до речі. Я думаю, що наступним царем Росії буде Кадиров. І тому тоді, коли Кадиров стане царем Росії, уже не буде ні старого товстого пітона, ні маленького жабенятка. Усі ці сєчини-фігечини, директори ФСБ – вони всі в цьому чудовому... Як же це у книжках писали? У цьому чудовому горнилі революції згинуть. І про них не згадає вже ніхто.

Скріншот: Алеся Бацман/YouTube Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

Ну от це, до речі, велика і важлива тема, про яку зараз Захід поки що або боїться думати у практичній площині, або починає, але не так, як Україна. Тому що для України яка мета? Це демілітаризація, денацифікація, деімперіалізація Росії. Тобто це один зі складників нашої перемоги. Як мені говорить багато хто, на Заході зараз немає такої мети з погляду перемоги України. Тобто вони про це не думають: ось про деімперіалізацію, денацифікацію Росії. Вони думають тільки про те, щоб Україна зараз не програла здебільшого. Але якщо брати зараз демілітаризацію, основний складник тут  це ядерна зброя, тобто ядерне роззброєння Росії. Аркадію, а як це взагалі може відбуватися? Тому що в цьому контексті ми постійно чуємо розмови. Наприклад, Кирило Буданов навіть карту журналістам дозволив сфотографувати і потім це прокоментував, де Росію поділено на частини, і частина цієї Росії вже у складі України. Хтось говорить навпаки: у жодному разі ЗСУ не підуть на Москву, вони зупиняться лише в кордонах 1991 року. Що ви думаєте?

– Я думаю, що, звісно, це чудово: коли є настрій "чепчики в повітря" – і "дійдемо до Владивостока". "Максимум два-три тижні". Але на мою думку, це дуже далеко від реальності. Те, що Захід зовсім не думає про жодну демілітаризацію Росії, – це абсолютно правильно. Він і не думатиме. Тому що, ви мені все-таки вибачте, Росія – це 140 млн людей. Вони хоч і 140 млн орків, але їх таки 140 млн, хоч і орків. Так? У них мобілізаційний ресурс – вважайте, що 24 млн. Поділімо навпіл, із нього віднімемо ще 10 – нехай буде, блін, 4 млн мобілізаційний ресурс. Нехай у них буде там 4 млн орків з іржавими автоматами Калашникова, але це 4 млн бійців з автоматами Калашникова. Так? І вони ще мають ядерну зброю. Ніхто в житті взагалі не думає воювати з такою країною. Та бог із вами. Ніхто в житті не думає воювати і з Північною Кореєю, хоча там 8–9 млн, по-моєму, у Північній Кореї. Ніхто не думає воювати з Іраном. Не знаю, скільки в Ірані, але більше, напевно. Мільйонів 50–60, так? І ядерної зброї немає. І вже точно ніхто не думатиме воювати з Росією і йти, там, 8 тис. км до Владивостока, класти 10 млн, там, французів, 10 млн німців, 10 млн бельгійців і 18 млн англійців. Та це нафіг узагалі нікому не потрібно. Так? Бо це... Ну, третя світова одразу, без варіантів. Ніхто третю світову розв'язувати взагалі не збирається. Тому що пересічний німець – усе, що його цікавить, – це щоб баварські сосиски як коштували 15 років тому по 2,65: я на Вензеї їх їв 10 років тому – і ось щоб вони і за 10 років по 2,65 були. Так? І нічого щоб у цьому світі більше не змінювалося.

Тому в усього світу зараз одне-єдине завдання: викинути Росію з території України і зробити так, щоб Росія більше за свої кордони не вилазила. Це цілком реальне завдання. Ось той самий Іран. Подивимося. Не знаю, скільки там населення. Думаю, мільйонів 40–60. Так?

Не впевнений, що 2023 року війна закінчиться. Гадаю, що 23-го, навпаки, буде пік війни й найжорсткіші битви і втрати

По-моєму, до 60 млн, так.

– Ну щось такого плану, так. Ну ось в Ірані Ісламська революція сталася 1976 року, і 40 років цей режим аятол там сидить у них на троні, повне економічне ембарго, абсолютна бідність, роботи немає – нічого немає. Ну, один одного вони там жеруть. Цей Корпус вартових Ісламської революції лютує всередині, але лютує тільки всередині. Не лізуть вони ні до Ізраїлю, ні до Іраку більше не лізуть. Нікуди не лізуть. І всіх це влаштовує. Те саме з Північною Кореєю. Сидить ця Північна Корея, Кими там сидять 70 чи 80 років... Я не знаю, скільки вони вже там сидять. 70–75 майже. І не лізуть нікуди, і нехай собі. І нікому на думку не спадає по них, там, ядерними боєголовками почати удари, бо якщо є хоч мінімальний шанс, що хоч одна боєголовка кудись злетить, – це одразу сотні тисяч трупів. Про це ніхто не думатиме.

Тому всі ці ура-закидальні розмови, як нам поділити Росію та приєднати Кубань до складу України, – це, звісно, чудово, але це поки що зі сфери фантазії. Поки, наразі. Тому що я нагадаю ще один момент. В особі Європи Україна – це однозначно добро. Це однозначно воїни світла. Це однозначно чудові ангели, котрі б'ються з орками. Що так і є насправді. А світ належить рожевим поні зараз. Перепрошую, у світі класом-гегемоном є рожевий, інфантильний, ліво-ліберальний дурник, який хоче, щоб цвіли всі квіти, ай-яй-яй, жодного насильства, і не дай боже, ви про орків напишете, що вони орки. І відразу вас Facebook – на три місяці ви вилітаєте.

І тому щойно Україна... як ось цей образ воїнів світла перестане бути... А з того моменту, як Україна перетне кордон Росії, як хочеш, а образ воїна добра одразу потьмяніє. Потім кілька воєнних злочинів, кілька зруйнованих будинків – а це буде – і все, готово там... Зруйнована підстанція... Ось зараз кажуть бити по підстанціях у Москві. Дуже вас закликаю не робити цього. Тому що мирне населення – для рожево-ліберальних поні це недоторканне. Москвич не має страждати. І щойно цей образ воїнів добра згасне – підтримку припинять одразу. А Україна зараз залежить від західної підтримки на 100%. Так?

Тому мені подобається мапа, напевно, яка висить у Буданова, але є таке поняття, як "вікно можливостей". Ось крайній раз воно було 91-го року. 91-го року Україна це вікно можливостей, вибачте, втратила. Говорити, що 2023-го... Я не впевнений, що 2023-го війна закінчиться. Я думаю, що 23-го, навпаки, буде пік війни. І найжорсткіші битви, і найжорсткіші втрати, я думаю, будуть 23-го року. Тому що я думаю, що зараз Путін збиратиме гігантську армію, вони думатимуть, що вони врахували помилки, і з урахуванням цих помилок і виправленого становища вони полізуть ще раз.

Ось сьогодні чи вчора те саме відомство Буданова – ГУР – говорить, що Путін збирає 2-мільйонну армію. Мільйон у нього є. Отже, він ще мільйон збирає. Так? Мільйон орків якщо полізе навіть просто з автоматами і саперними лопатками – це вже проблема. Вони зрозуміли, що кількість заліза зараз не відіграє ролі. Коли є такі маленькі "джавелінчики", то такі великі танки не відіграють ролі. Так? Вони зрозуміли, що залізо палять на ура. Вони зрозуміли, що й ракетами нічого не виходить. Але зрозуміли, що ось цими малими групами по 15 людей по 10 хвиль за добу, кладучи по 150 осіб на квадратний метр, усе-таки до центру Соледара доповзти можна. Так? Ну чи якось там по околицях Соледара все-таки повзають. Так? Тобто хоч якась ефективність у цієї тактики, на відміну від інших, є. Тому, я думаю, що вони наступного року просто полізуть гігантською хвилею м'яса. І я думаю, що вони ще раз полізуть на Київ. Дістануть триндянок. Цього разу мають дістати справжніх, нормальних триндянок. Ну, дай боже, я сподіваюся на це.

Наразі питання в тому, хто встигне першим отримати зброю і переозброїтися. Я дуже сподіваюся, що Захід усе-таки зараз почне постачати. І Bradley – це лише перший дзвіночок. Тому що Bradley – штука чудова.

Ну, а після цього – навіть якщо вони вилізуть за поребрик – однаково треба розуміти, що та Росія, яка там утворюватиметься... Що відбуватиметься в Росії після цієї поразки? Буде національне приниження. Зростатиме нове покоління, яке вимагатиме реваншу і помсти. І на всьому цьому нагорі Кадиров. Тобто саме те, що відбувалося...

Олександр Хоменко/Gordonua.com Олександр Хоменко / Gordonua.com

Це вже як Німеччина після Першої світової.

– Між Першою і Другою світовими, так. І плюс Кадиров ще на троні. Може, Пригожин. Не знаю. Може, якийсь новий вилізе, хто кого зжере. Але це буде абсолютно людина, лютіша за Путіна. І ось у якийсь момент там громадянська війна, ля-ля, тополя. Не знаю: років за 10–15–20 устаканиться, і потім ми все одно з вами матимемо православний Іран, який остаточно з'їхав із котушок, із 130 млн населення і ядерною зброєю. А ядерна зброя – це такий аргумент у суперечці, який у будь-якій суперечці одразу ставить крапку. Чому ніхто не чіпає Північну Корею? Тому що – ось тому.

Як забрати у РФ ядерну зброю? Поки ніяк. Економічний тиск, ембарго, іранізація чи бажано сомалізація Росії

Аркадію, у мене якраз це головне питання. А як цю ядерну зброю в них забрати?

– Поки ніяк. Економічний тиск, економічний ембарго, іранізація чи бажано сомалізація цієї Росії. А далі чекати на вікно можливостей. Ось коли станеться це обвалення, сомалізація – і 100 банд по 10 тис. людей із кінця в кінець – це буде вікно можливостей. Тут можна буде і забирати або точково знищувати, або як Моссад діє, або там возити їм гуманітарку, як у Сомалі возять. Не знаю, тут уже багато інших способів. Але треба чекати на це вікно можливостей.

Я ще раз процитую Арестовича, бо ми буквально днями записали це інтерв'ю. Ми обговорювали ядерну зброю, і він сказав, що єдиний спосіб, який він бачить, забрати це зробити програму Заходу з умовною назвою "Ніжки Буша" в обмін на ядерну зброю". Тобто довести Росію до такого жебрацького стану, щоб вона сама погодилася на те, щоб спочатку Захід заїхав туди і контролював усі ядерні об'єкти, а потім потихеньку забирати. Навіть те, що він говорить,  це історія на 20–30 років, не менше.

– Напевно. Ось у цьому плані я з Олексієм абсолютно згоден. Здоровий аналіз, так. Я жодних інших варіантів також не бачу. Нафта в обмін на продовольство.

Ось ви сказали про те, що 91-го року Україна не скористалася тими можливостями, які їй було надано. Але ж ми здобули незалежність. Тобто головна можливість. До того ж незалежність безкровна, про що тоді всі говорили. І я пам'ятаю, скільки ми про це говорили і з [першим президентом незалежної України] Кравчуком Леонідом Макаровичем, і з іншими, хто був там, про те, яке диво сталося для України: незалежність буквально впала в руки. Але виявилося, що це просто розтягнуто в часі, і плата прийшла згодом. Ось, мабуть, тільки зараз Україна з кров'ю вириває, вигризає по-справжньому свою незалежність, очищаючись від усього совка і від цієї імперії, яка поруч.

– Однозначно. 91-го року незалежність не здобула, а взяла, наприклад, Естонія. Україна б узяла свою незалежність, якби вона 91-го року замість Кравчука обрала [В'ячеслава] Чорновола, наприклад. І там уже очищення від совка пішло б тоді, коли був шанс. Росія тоді б не полізла. Як вона не полізла ні в Естонію, ні в Литву, ні в Латвію – нікуди.

У НАТО вступили б одразу.

– Так. Тож, перепрошую, яка незалежність, якщо мова метрополії, на керівній посаді розвідки громадянин метрополії, депутати є громадянами метрополії, культура метрополії, економічні зв'язки з метрополією, церква метрополії тощо? Незалежність була лише на папері. Україна здобуває свою незалежність зараз, абсолютно згоден із вами, Олесю.

Фото: Олександр Хоменко/Gordonua.com Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

Ось ви вже почали говорити стосовно того, що там, усередині Росії, відбувається між ними самими в цьому клубку змій, у банці з павуками  як бажаєте назвіть.

– У студії з Хрюшею і Філею.

Приблизно так. У принципі, ось ви бачите, Путін начебто зараз намагається кулуарно зіштовхувати лобами, вирощуючи і даючи владу то одному угрупованню, то іншому. То він Пригожина підніме, то він військових підніме... Зараз в історії із Соледаром Пригожин уже почав заявляти, що, типу, "так це ж ми тут узагалі головні, ми молодці". А їхнє міноборони випустило заяву, де ні словом не сказало про те, що там навіть були вагнерівці і якось були присутні. І, як зараз ЗМІ російські написали, Пригожин терміново вилетів до Пітера на зустріч із Путіним. Путін туди теж полетів для чогось. У вас немає відчуття, що Путін, вирощуючи з Пригожина таку лякалку для Заходу, з одного боку, з іншого  може пропустити момент, коли Пригожину настільки сподобається, що він піде проти Путіна і знесе його, "окувалдить"?

– Я не думаю, що Пригожин його знесе. Тому що зараз усе-таки Путін – найголовніша сила в Росії. Після нього вже Пригожин, Кадиров тощо розповзатиметься. Я думаю, Путін досидить на троні свій вік і помре своєю смертю. Ну, або коли вже під кінець зовсім немічний буде дідусь і не зможе тримати віжки – можливо, тоді його знесуть. Але поки що я передумов до цього не бачу, чесно кажучи. Я не думаю, що там буде якась змова чи ще щось таке.

Єдиний варіант, який неминучий, – це катарсис. Це дуже велика воєнна поразка. Це або Дрезден 44-го в Німеччині, або... Чому Німеччина стала адекватною країною? Тому що Дрезден 44-го. Чому Японія перестала бути імперським лайном і стала адекватною країною? Тому що Нагасакі. Так? Чому Італія перестала бути теж навіженою союзницею Гітлера? Ну тому, що наваляли їм. Так? Чому 17-го року почала розвалюватися Російська імперія? Тому що Брусиловський прорив, Люблін і поразка в Галичині. Тому чекаємо великої воєнної поразки: саме надлому. У кожного росіянина всередині має надломитися, як у німця, цей стрижень: "Ми найвеличніші, ми найофігенніші". Так? Жодних 100 тис. втрат цього не надломить. Війна має прийти реально практично в кожний дім. Не зрівняли б Берлін із землею – так би зараз і був Третій рейх, тільки маленький і обвуглений. Тому потрібна велика, велична, нормальна, серйозна, гарна поразка, щоб цей стрижень величі в них зламався. Поки, як ми з вами з'ясували з попереднього нашого абзацу, про це не йдеться.

Те, про що ви кажете,  це, насправді, історія на дуже тривалий час. Навіть на кілька років.

– Ми маємо зрозуміти, що в нас із вами на східних кордонах Європи організувалася нова фашистська держава, новий четвертий рейх зі схибленим народом із фюрером на чолі, який поїхав "кукухою", які хочуть війни, які прагнуть реваншу, у яких є ядерна зброя, яка проіснує років 10–15 щонайменше. Ну, принаймні поки живий Путін. Путіну 70, [президенту США Джо] Байдену 82 роки. 82 роки, як ми бачимо, узагалі не строк для тих людей, які мають гроші й доступ до медицини. Це взагалі не є показником. Тобто будь ласка. 12 років із Путіним, я думаю, ми ще будемо.

Жодних виборів у Росії 2024 року не буде. Путін на троні до смерті

Багато хто зараз каже, що, на їхню думку, важливий, вирішальний етап війни буде в березні 2024 року. Тобто 23-й вони вже пропускають, як і ви, сказавши, що вони не бачать закінчення [війни]. А ось важливий етап, де можливо щось: або ми переможемо, або воно якось вийде на новий рівень  це вибори президента Росії на початку 24-го року.

– Ой, камон. Це що у вас за аналітики такі? Я думав, ви про воєнну аналітику зараз, Олесю.

Ні, ні. Я зараз говорю про політичних аналітиків, які є прозахідними. Вони вважають, що треба дивитися на те, у якому стані Росія прийде до цього березня 24-го року і що далі робитиме Путін і що буде в них. Тобто чи зможе він узагалі переобратися, чи там справді розпочнеться якась історія під тиском дій української армії.

(Сміється). Знаєте, це як... Ти надто довго прожив в Україні, якщо вважаєш, що в Росії 24-го року будуть вибори. Яке "Путін переобратися"? Ви про що? Цар переобиратиметься? Усе: забули, проїхали. Жодних виборів 24-го року не буде. Жодної проблеми 24-го року не буде взагалі, у принципі. Я думаю, що навіть законодавчо нічого не оформлятимуть. Я думаю, що буде повна тиша і про ці вибори просто тупо ніхто не згадає. І все.

Тобто типу він видасть указ про те, що у зв'язку із цією "спецоперацією"...

– Надзвичайний стан, воєнний стан, – не знаю – стане держсекретарем нової Союзної держави Росії та Білорусі... Яка абсолютно різниця? Путін на троні до смерті. Усе, питання закрито. Вирішуватимуть це... Я вже подумав, що ваші аналітики говорять, що вирішуватимуть це все військовими методами 2024 року, але цього я вже не знаю. Воєнний аналітик із мене ніякий. Хто перший збере кулак – там і будемо дивитися.

Я думаю, що основні воєнні дії будуть 23-го року. Можливо, якщо наші люди кажуть, що військові 24-го... Але вони говорять про політику. Не знаю. Але про вибори Путіна говорити абсолютно безглуздо. Це не має взагалі жодного значення.

Фото: EPA Фото: EPA

Аркадію, де техніку брати Україні, ми розуміємо. І чекаємо зараз на майбутні події, сподіваємося, слава богу. Де брати техніку Росії? Про людей мені все зрозуміло. Ось у них що зараз відбувається з технічною стороною історії? Тому що Іран начебто не дає ракет балістичних. Начебто, наскільки я розумію. Дрони вони їм дали. Заводи й особисте виробництво у росіян працює у три-чотири зміни з виготовлення снарядів і всього. До речі, те, що летить, принаймні останні обстріли Києва зокрема  мені військові розповідають, що вони піднімають те, що було зроблено в Росії восени 22-го року. Тобто вони починають відстрілювати вже зовсім свіже. Це означає, що радянські запаси зі складів вони вичерпали.

– Ну, старого заліза – принаймні танкового всякого – у них валяється на цих базах зберігання вагон. Воно несправне, воно наполовину розкрадене, проте там, я думаю, на десятки тисяч рахунок іде цих хоча б просто каркасів, кузовів. Ось вони будують зараз свої танкоремонтні заводи. І потрібен час, щоб наклепати цих нових коробок, нових мангалів для Javelin. І щодо бронетехніки – я думаю, вони її так-сяк наклепають.

Що стосується ракет – я не знаю. У принципі, ракети вони можуть виробляти. Питання в чипах, в насиченні електронікою. Якщо їм удасться налагодити канал постачання – ну, якось вони щось клепати і там можуть. Ну, Іран повністю під санкціями, оточений узагалі, але й він свої ракети виробляє... Я думаю, вони знайдуть якісь способи, щоб виробляти. Але, слава тобі, господи, такої концентрації вже, зрозуміло, не буде. Їм зараз потрібен час, пауза. І вони готуватимуть новий кулак: повторюся, з урахуванням, як їм здається, помилок і переставлянням ліжок у публічному домі. І от ми знову повертаємося до того, хто перший збере кулак: Україна чи Росія.

Повертаючись до того, що відбувається там усередині: справжня божевільня. [Російський пропагандист Володимир] Соловйов учора кричав про те, що потрібно завдавати випереджувального ядерного удару по Франції: мовляв, "годі вже, давайте їм..."

– А по Франції ж чого?

Ну, Макрон же перестав говорити, що потрібно Путіну "обличчя зберегти". Ви ж пам'ятаєте, скільки і які щирі розмови він постійно вів. А тут Франція починає Україні вже зброю постачати. І це викликало суцільну істерику, знову заговорили вони про "ядерний попіл". А другий... Там у нього є постійний ще гість. Я періодично дивлюся на нього. Алкоголік такий  Гурульов. Депутат Держдуми. То ось він висунув чудову ініціативу. Він сказав, що тих зеків-вагнерівців, які виживають і приходять із фронту, треба... Вони ж пішли зеками, а повернулися героями. Тому в них тепер має бути чудова політична кар'єра. Їх треба в Держдуму одразу ж скеровувати. Уявляєте, яка в них Держдума буде?

– Дуже показове ставлення цього депутата-алкоголіка до вагнерівських втрат. Тому що у "Вагнера" 50 тис. осіб, а в Держдумі 456 місць. І 400, я думаю, вони хочуть залишити собі. Ну, тобто зрозуміло, скільки повертається вагнерівців із фронту. Мені здається, це просто комплімент ЗСУ. Ні, те, що там усі ці мільчакови, прилєпіни будуть у цій Держдумі – це абсолютно неминуче... Ну, Прилєпін і так уже там. Він уже там виграв і віддав якесь своє місце. Те, що всі ці недоумки, які повернулися звідти, туди пройдуть і ухвалюватимуть закони разом із цим – як його? Із Колею Валуєвим та Мілоновим, – ні на мить не сумніваюся.

Ну, до речі, щодо компліменту ЗСУ. Я днями зробила інтерв'ю з Петром Кузиком, це комбат батальйону "Свобода". Вони воюють під Бахмутом зараз. Вони давно там воюють. Приголомшливе інтерв'ю. Він, звісно, розповідав страшні речі, але, з іншого боку, дуже натхненні. Він особисто, маючи зараз три контузії поспіль фактично, і далі залишається там, бо, каже, поки кров із вух не йде, ти стоїш. Ба більше, його бійці,  каже, в одного поранення осколкове в шию. Відвезли насильно до шпиталю. Не хотів покидати позицій. Перев'язали шию. Уночі втік із лікарні, узяв із собою пакетик антибіотиків і каже: "Командире, чого я там лежатиму? Я ж можу рухатися, стріляти можу. Давай". І решта там: у ногу поранило, перев'язав  і каже: "Я нікуди не поїду. Я ж можу автомат тримати в руках. Я сидячи робитиму". І про що розповідає Кузик? Саме вони навпроти вагнерівців стоять фактично. Кажуть, вагнерівцям обіцяють платити $33,5 тис. зарплату. Здавалося б, пристойні гроші. Особливо для цих верств населення Росії. Щоб не платити цих грошей, вони вигадали таке ноу-хау: щомісяця 28-го – 29-го числа наші вже знають, що будуть сильно перти. Тобто вони наприкінці місяця відправляють на забій, вважай, зеків. До того ж зеками вони ще й мінні поля розміновують. Це теж один із таких способів цікавих. Напевно, ще ноу-хау із Другої світової війни. І в такий простий спосіб вони заощаджують гроші й роблять очищення від цих людей і вагнерівців, у Росії.

– Там не у грошах річ. Я не думаю, до речі... Я абсолютно точно впевнений, що там немає завдання всіх цих вагнерівців позбутися. Тому що, порівняно з частково мобілізованими, рівень мотивованості вагнерівців значно вищий. І весь цей зеківський непотріб, який вони там назбирали, – він іде не за гроші насправді. Гроші – це приємний бонус. Але не було б грошей – вони б і без грошей пішли. Країна така. Орки тому що. Еге ж? Ось так. Тому що вони там усе життя одне одного вбивали, а тут можна хохлів повбивати. І тобі ще дадуть автомат і гаубицю. Це просто щастя. Це вершина життя 90% із них, вершина їхньої кар'єри. У них такого кар'єрного зльоту більше ніколи не буде.

Тому вагнерівці – якраз не найбільш розхідний матеріал. Тут би я теж особливо так словохвальством не займався. Тому що, знову ж таки, навіть ця їхня тактика – там, 10 груп по 15 осіб ідуть, і 10 груп кладуть, а 11-та все-таки проходить – вона діє. Що не роби, вона сяк-так, але діє краще, ніж та...

Масою, так. Він також каже, що кількість переходить у якість.

– І ось єдина перевага Росії – це кількість м'яса. Усі інші переваги в України. За якістю техніки, за якістю армії, за якістю народу, за якістю суспільства й за мотивованістю. Ось мотивованість армії – це надзвичайно важливо. Тому що можна настворювати, там, гелікоптерів "Алігатор" Ка-52, можна створити комплекс зв'язку "Красуха", можна створити РЕБ "Зоопарк". Це все дуже непогані речі. Можна побудувати бомбардувальник Су-34, можна побудувати там зенітний ракетний комплекс С-300. Це непогане озброєння, я вам хочу сказати, але якщо ти даєш гелікоптер Ка-52 вартістю мільярди й мільярди рублів у руки невмотивованому ідіоту, то маємо те, що маємо. Якщо ти даєш комплекс "Красуха" в руки буряту, який за -40 °C срав у дірку у дворі, і це найбільше його досягнення, він більше нічого в житті не бачив – ми дістаємо те, що дістаємо. Ми маємо те, що маємо. Коли ця техніка, навіть стара, кінця ХХ століття, переходить і потрапляє до рук українців, ми бачимо, що українська вмотивована армія творить із нею просто дива. Виявляється, комплекс С-300 – це чудова річ. Можна збивати все на ура. Виявляється, танк Т-72 – непогана річ. Можна Херсон танками звільняти цими – Т-72. Якщо комплекс "Красуха" потрапив – так узагалі ура. Я й раніше не розумів, як вони збираються перемогти вмотивовану країну, а зараз я не розумію зовсім. І ось те, про що ви говорите, Олесю, – це неймовірна перевага української армії.

Після введення максимуму цін на нафтопродукти Росія втрачатиме $280 млн на день і приблизно $102 млрд на рік. Це добре чи це мало і чи треба санкції посилювати?

– Не економіст. Гадки не маю. Тут вам нічого не можу сказати. Я впевнений, що не просто санкції треба посилювати. Ну, зараз $38, по-моєму, сьогодні. У бюджеті в них, здається, 60. Це менше, профіциту вже не буде, але це взагалі не критично. Це абсолютно не критично. Тому що наш із вами улюблений Іран 40 років існував за закупівельної ціни нафти... В Ірану там щось купували, якщо не помиляюся, блін, здається, по $1,5 взагалі. І нічого, 40 років існував. З іншого боку, СРСР розвалився після шести років...

Після Афганістану, звісно, ціни на нафту...

– Після шести років, коли нафта була по $6 за барель. Ну, можливо, це і є вихідна точка для розвалу імперії. Шість по шість. Можливо.

І "ніжки Буша", і Abrams на Красній площі.

– Навіщо я сказав це? Господи, Боже мій...

Ну то це ж тепер так класно... Для багатьох ви мрію подарували.

– Вам мрія, а мені ж їхати туди. Я взагалі... Що мені там робити тепер?

Ні, Аркадію, це ж яка чудова візуалізація, знаєте... Особливо для тієї людини, яка мислить картинками, це просто класна мета тепер. До речі, ви сьогодні опублікували пост про те, що з'явилася петиція на сайті президента України про те, щоб вам надали українське громадянство. Там потрібно зібрати 25 тис. підписів. Я не знаю, скільки там зараз уже зібрано.

– Не знаю, не дивився. Я до цієї петиції не маю жодного стосунку, повірте мені.

А ви хочете набути українського громадянства, Аркадію? От ви б хотіли?

– Ні, ну там же річ не в петиціях. Це хтось створив – і мені просто надіслали в коментах. Я, безумовно, вдячний цим людям: на доброму слові щонайменше вдячний. Але зрозуміло, що ця петиція не має жодного значення. Там інший механізм. Там треба і мені подаватися, і проходити... Я маю право на українське громадянство, бо в мене дід із Генічеська. Але просто мені треба всі ці процедури знову пройти. Але зараз узагалі не до цього ніби. Тому мені більше подобається інше. Сьогодні мені скинули посилання – я ще не читав – на закон про... Не пам'ятаю, яка в нього назва. Закон про закордонних українців. Під нього я підпадаю повністю. Там, особа без громадянства, із паспортом іншої країни – щось на кшталт цього. Треба почитати. Ось це мені подобається набагато більше. Тобто практично це ближче до тієї ситуації, у якій я зараз перебуваю.

Я не бачила просто, тому зараз трішки не розумію, про що ви говорите. Тобто це означає щось на зразок прирівняння до громадянства?

– Щось на кшталт цього. Я не встиг прочитати. Мені тільки перед ефіром скинули. Наскільки я розумію, це щось на кшталт того, що в Росії намагалися зробити – у них був такий термін: "співвітчизники".

Окей, ну, я не бачила. Треба подивитися.

– Потрібно подивитися, так. Я також подивлюся.

Депутати Держдуми, позбавте мене громадянства. Я з вашим паспортом із куркою вже не знаю, що робити, блін

До речі щодо "співвітчизників". Учора чи сьогодні в них хтось із високопосадовців висунув ініціативу, що, мовляв, ті, хто виїхав з Росії і тим паче ще щось бовкають на російську армію,  треба їх позбавляти всього майна на користь держави. Ну, я думаю, що вони це підтримають.

– Хлопці, давайте не зупиняйтеся на майні. Ви всього мого майна і так мене позбавили. Я вже втратив абсолютно всі надії якось своє майно, усе, що нажите непосильною працею до 40 років... Який у мене гараж був гарний... Мені гараж найбільше шкода. Величезний, розкішний гараж. У ньому так було добре пиво пити влітку... Прохолодненько, нормальненько. Одне слово, з усім своїм майном я розпрощався. Я розумію, що колись мої онуки за реституцією повернуть, можливо, моє майно, якщо тієї миті їхній дідусь із Abrams сам не бахне по своїй же квартирі. Або бомба туди не влучить. Тож з усім цим я розпрощався.

Мене набагато більше цікавить: хлопці, не зупиняйтеся на майні. Любі депутати Державної думи... Не любі. Це політес я ввімкнув. Депутати Державної думи, давайте-но забирайте майно не лише в тих, хто поїхав і бовкає, а позбавте громадянства, блін. Я вас прошу. Я вже не можу. Я з вашим паспортом із куркою – я вже не знаю, що з ним робити, блін. Позбавте мене громадянства. А майно я вам додатково подарую сам. Слово честі.

Хлопці із ФСБ, беріться вже за лікарів. Нехай Путіна вже кінським лайном лікують

Ви почали про гараж говорити в Росії  а в мене просто асоціація одразу  це як Сергій Пугачов  найближчий колишній соратник Путіна, який виїхав із Росії давно, він зараз позивається в Гаазі на багато мільярдів із Путіним, але колишній його найближчий друг  ось він розповідав, що Шойгу дуже підсадив Путіна на всіляких шаманів. Навіть більше, це в його присутності було: Шойгу водив Путіна у свій гараж, і вони там якісь шаманські ритуали з жертвопринесеннями робили.

(Сміється).

Ну, ви смієтеся, а це людина розповідає, він свідком був. А зараз вони у своїх Telegram-каналах пишуть, що, мовляв, шамани Путіна благословили на велику війну, але зрозуміло, що вони якось помилилися  і зникли безвісти. Це Пономарьов уже казав. Чи то розстріляли їх, чи то ще щось. Тож він знову повернувся до старців. Ковальчук привів до нього старця Євлампія. Дмитра дуже смішить... Ну, Гордона. Коли ми це обговорювали в ефірі, він каже: "Ну, це ж треба: з ім'ям таким!" Тобто старець Євлампій, який 6 січня провів над Путіним обряд із ножами. Там троє ефесошників ще було, щоб про всяк випадок цей обряд із колольно-різальними ні до чого не призвів на радість нам. Обряд цей старець проводив нібито на зміцнення його здоров'я та успіх у війні. Ви розумієте? А що в них у головах коїться, коли вони всі  то ляльки вуду, то шамани, то жертви, то старці? Це взагалі що?

– Був у них єдиний нормальний шаман, і того у психлікарню запроторили.

Так, я розумію.

– Ну, той прикольний хоча б. Проти Путіна щонайменше.

Так, так.

– Ну, вони ж усі головами їдуть. Гітлер поїхав на індійських, арійських рунах, цей поїхав головою на старослов'янських. Тато Док – на вуду. Дутерте – на наркоманах поїхав. Ну, 25 років... Ну, 22–23 роки абсолютної, безмежної влади на такій гігантській території і з ядерною зброєю, – там кому хочеш голову знесе. Це природно. У тому, що вони там усі божевільні, я не сумніваюся ні на мить.

Дякую Федеральній службі безпеки Російської Федерації, що ви всіх розумних звідти вичистили і що там шамани зараз проводять танець із шаблями над Путіним. Ви б, хлопці, ще – знаєте, що? Ви б іще лікарів вичистили. Ось мені здається, саме час. Справа лікарів. Мені здається, час братися за цих чаклунів і шкідників у білих халатах, щоб медицина у вас повернулася до рівня подорожника, заячого посліду...

У мене є кабельне телебачення якесь, ми його час від часу вмикаємо: освітні програми дитині, там, National Geographic або ще щось. І там є російські канали. Ну, російськомовні, бо я не знаю місцевої мови. Я клацав, клацав – і натрапив на канал туристичний, освітній. Там цей чолов'яга популярний їздив світом... Понкратов. Подорожував раніше країнами. У нього була така передача. Я його років 20 тому дивився. Нормальний, адекватний чоловік. Їздив кудись по всьому світу й розповідав про все це. І тут я клацаю, клацаю, вмикаю – і натрапляю на нього. Він поїхав у Бурятію. Передача має назву "А дома лучше", тобто ніби як виїхати нікуди, а вдома краще. І ось він поїхав у Бурятію: у шаманський... Не улус, а як же його називають?.. Ну, шаманський монастир у Бурятії. І я натрапляю на той момент, коли він тримає шматок кінського гною і розповідає про його лікувальні властивості: як він виліковує від раку, циститу, простатиту й усього іншого.

Тобто деградацію всього цього геополітичного недоутворення ми з вами можемо уявити. Нехай щастить, хлопці. Пересадіть уже лікарів нарешті. Інженерів ви посадили – у вас ракети літають невідомо куди. Науково-дослідний інститут сталі та сплавів ви пересаджали – тепер у вас мангали на танках замість танків. Із флотом усе зрозуміло: булькає сам собою. Пересаджали всіх. За що вам велика вдячність. Ну ж бо за лікарів візьміться, хлопці. Нехай Путіна вже кінським лайном лікують. Ну справді. Навіщо ж уся ця нова медицина? Нумо...

(Сміється). Це чудова історія  з кінським лайном.

(Сміється).

Якраз заходить на тлі новин про те, що в них у Росії в усіх аптеках масово почалися проблеми з ліками. Бракує ліків: передусім антибіотиків.

– Я вас переб'ю, Олесю. Я допомагаю Анні Домбровській, волонтерці. Ми збираємо медицину вже років п'ять, напевно. І ось що вона написала мені зовсім нещодавно: місяці два тому... Зараз ми збираємо на тактичні наплічники "Ю-тактик". Це найкращий військовий наплічник, розроблений в Україні. Усе як треба, усе гаразд. Вони надівають його... Уже тисячу наплічників ми зібрали. Вони набивають їх найпередовішими медичними прибамбасами – і віддаємо на фронт.

І ось убили українського медика, і цей наплічник вони собі затрофеїли. Потім завалили їхнього, орківського медика – і затрофеєний наплічник наша армія забрала собі назад. Відкрили його, подивилися, що в цей наплічник додали. Отже, вони в цей наплічник поклали мазь Вишневського. Це все нововведення, яке вони змогли туди додати. Використали половину, а додали мазь Вишневського. Що таке мазь Вишневського? Мазь Вишневського – це суміш дьогтю з вазеліном. Я цілком серйозно кажу. Основа мазі Вишневського – це дьоготь. Її винайшов товариш Вишневський, якого у СРСР вважали генієм і світилом медицини, він очолював усю військову медицину.

Фото: Олександр Хоменко/Gordonua.com Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

Смердить страшенно.

– Ну, дьогтем, дігтярне мило. І ось він очолював усю військову медицину і, звісно, скрізь просував цю свою мазь Вишневського. І кількість ампутацій у Радянському Союзі після поранення в кінцівки сягала 93%. Кількість ампутацій після поранення в кінцівки в армії Сполучених Штатів становила 6%. І то – вони вважали, що багато. Тобто якщо ви хочете, щоб поранену ногу тобі ампутували гарантовано, маж маззю Вишневського – і з імовірністю 93% тобі її відріжуть. 2022 рік. "Друга армія світу" користується цією маззю Вишневського. Хлопці, давайте справу лікарів. Виводьте все на новий рівень! Добре, але мало.

Ви смієтеся щодо ампутацій. Ну реально, мабуть, у них така національна стратегія. Ви пам'ятаєте відео із Пригожиним, яке після Нового року з'явилося? Не те, де він трупів вітає з Новим роком у поліетиленових мішках. Пам'ятаєте, вони їх як сміття кидають, а він над ними стоїть і каже: "Ну, друзі, з Новим роком"?

– Я не дивився, я не знаю, чесно скажу. Я взагалі не дивився відео з Пригожиним.

Реально. Ну, це неможливо не подивитися, тому що це крутіше, ніж будь-який фільм фантастичний. А друге відео, яке теж мене вразило... Хоча що вже "вразило"? Просто як розважалівку дивишся. Це як він прийшов у якийсь нібито шпиталь, я так розумію, його оточують вагнерівці, і хто з ампутованою рукою, хто з ногою, хто з головою перев'язаною. Ну, все як треба. І він їм бадьорим тоном розповідає, що дуже круто, коли ампутували ногу, поставили залізячку, і цей з ампутованою ногою знову пішов на поле бою, підірвався знову на міні  і вже так класно...

– Замість однієї залізячки дві залізячки. Звісно, добре.

Так, замість однієї залізячки. Вона відлетіла  поставили іншу залізячку. І ці – які його слухають  починають іржати. Замість того, щоб його милицею, вони починають іржати: їм теж це подобається, гумор підхоплюють. Тому в них там, мабуть, щодо залізячок підряд добрий зайшов  і їм їх треба поставити. Ви про аптечку згадали. Пам'ятаєте, нещодавно [самопроголошений президент Білорусі Олександр] Лукашенко  іще один приголомшливий кадр?..

– Їх двоє, чи що?

За живучістю. Чого двоє? Ну, Лукашенко...

– "Лукашенків". Ви кажете: "Лукашенко і ще один".

Хлопці-вагнерівці, двічі на міні підриватися мало. Треба разів 15. Один раз підірвався – одну ніжку на залізо замінили. Удруге підірвався – другу ніжку. Ручку, дупку, піську – і потім – раз! – Lada Kalina й зібралася

Я кажу, ще одного згадала. Це чудовий кадр за живучістю. Він на тлі своїх генералів, на тлі машин з аптечками місцевого виробництва щемливу історію розповів про свого сина Колю, який прийшов до нього з аптечкою стандарту НАТО: десь він її поцупив, мабуть  теж затрофеєну. Не знаю. "І сказав: "Тату, дивися. Ось така сама аптечка і в Україні, і в Польщі тощо. А в нас і в Росії ось це ось лайно". То я взяв дав команду, насварив усіх... То ось у нас тепер білоруська. Я віддав Колі  Коля цілу ніч перевіряв, на ранок прийшов: "Так, вона ще краща". Дивіться: тепер у цих машинах у нас крутіша, ніж стандарт НАТО, аптечка".

– Замість дьогтю там, напевно, картоплю використовують... Я шо хочу сказати? Хлопці-вагнерівці, двічі на міні підриватися мало. Треба разів 15. Один раз підірвався – одну ніжку на залізо замінили. Удруге підірвався – другу ніжку на залізо замінив. Ручку, дупку, піську – і потім – раз! – Lada Kalina й зібралася. А вгорі голова замість мигалки. Мені здається, це дуже зручно, дуже вдало. (Сміється).

(Сміється). Про Lada Kalina я також сьогодні таку новину прочитала... Якщо в нас сьогодні вечір гумору, я продовжу. Вони офіційно випустили заяву, що 22-й рік  це найгірший для них рік із моменту виникнення компанії, яку заснували 1966 року, увага. Тому що завод узагалі не працював майже весь цей час, змушений був виробляти машини спрощеної якості зі спрощеною гальмівною системою. Тобто там система безпеки, яка в гальмах стояла,  вони її взагалі прибрали. Тобто зробили якийсь найпростіший варіант. А іншого ж узагалі немає. Лише це.

– Так, я читав цю новину. Загалом досить дивно. Дивіться: ну, 100 тис. щонайменше автомобілів у них має бути. Навпаки: у принципі, попит має зрости. Я не думаю, що вони, там, свої Lada Kalina мільйонами продавали. Тому що навіть для Росії Lada Kalina вже якось не альо, не дуже. Те, що росіяни ніколи не жили так добре, як за Путіна, – це дійсно правда. Це чистісінька правда. І Lada Kalina навіть для них уже якось не дуже. А тут раптом на 100 штук має підскочити одразу попит. Чому так? Я не знаю. Закрили кордони... Я дуже сумніваюся, що вони свої "Жигулі-Бенц" постачали в Німеччину. Тому ця новина мені теж незрозуміла. Було б цікаво послухати економістів, чому так відбувається.

А я вам скажу. З того, що я навіть побачила: там складники якісь  навіть у цьому примітивному виробництві  якісь складники з-за кордону. І коли врубили санкції, вони найцікавіші детальки не змогли робити в себе просто. І тому зупинилися.

– Нехай щастить. Велосипед винайдуть. Гарна річ. Так, так, я з вами згоден. Ми з вами можемо радіти й жартувати на цю тему, але, знову ж таки, іранці 40 років існують у такому режимі. Північна Корея – 70 років. У Північній Кореї – я навіть не впевнений, що автомобілі є, у принципі. Можливо, там є два: у Кіма й не Кіма. Але нічого, живуть. Ну й ці велосипедами їздитимуть, траву варитимуть.

Фото: Олександр Хоменко/Gordonua.com Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

Аркадію. Скажіть, з огляду на те, що ми сьогодні обговорили, за вашими відчуттями і з вашого розуміння ситуації й перебігу війни: коли буде наша перемога?

– Я думаю, що 23-й має бути переломним. І після цього вже потихеньку, поступово... Я думаю, 23-го року все-таки їм хребет надломлять. Далі вони чинитимуть спротив іще, кусатимуться, зубки ще намагатимуться показувати, але я думаю, що після 23-го року війна вже піде на спад. І я думаю, закінчиться очищенням території України. Крим поки що залишаю за дужками. Крим – це все-таки окрема історія. Для мене принаймні. Я поки що не дуже добре уявляю, як можна буде увійти у Крим. Чомусь було очікування, що ось зараз ЗСУ зайде в Херсон – і в Росії це викличе таке невдоволення, що там почнуться бунти. Та нічого такого. Зупиніть будь-якого росіянина на вулиці і запитайте, де Херсон, де Херсонес, а де Харків. Він вам узагалі не відповість. Там, там, тут... Де ці взагалі міста? "Ну, можливо, в Україні", по-їхньому. "А може, і на Болгарії якійсь".

Ну, зайшли вони в Херсон, вийшли з Херсона – якось пофіг. А Крим у них у головах... Для них це справді сакрально. Вони вимагатимуть від Путіна вже оголосити мобілізацію, вимагатимуть... Прості доярки всі ці вимагатимуть оголосити мобілізацію, вимагатимуть завдати ядерного удару по Києву... Вони справді створюватимуть якісь батальйони смертників із доярок колгоспу "Красный луч". Еге ж? І все-таки там перешийок, усе-таки це складніше.

Тому я думаю, що ось Крим – якраз теж треба чекати на вікно можливостей. Проте я думаю, що після 23-го року територію України очистять, усю цю погань виженуть назад за поребрик. Ну а далі вже як вона бродитиме, вируватиме, газуватиметься – це вже практика покаже. Однаково з Росією ми ще співіснуватимемо протягом певного часу, проте на очищення континентальної території України я сподіваюся вже після 23-го року. Може, наприкінці, у середині 23-го. Я не знаю. Можливо.

Побажаймо нам якнайшвидшої перемоги, щоб була якнайменшою кількість жертв.

– Так.

Аркадію, дякую вам за це інтерв'ю. Слава Україні.

– Дякую, що покликали. Героям слава.

 Дякую.

Відео: Алеся Бацман / YouTube