+3 Київ
Довести що-небудь тут досить складно
Обмін полковника Сергія Скрипаля у 2010 році на десяток російських "нелегалів" (sleepers), заарештованих у США, не був типовим, оскільки ніколи раніше радянський, як і російський, уряд не обмінював російських (радянських) громадян-шпигунів на своїх шпигунів, спійманих за кордоном. Іноземних шпигунів обмінювали, а російських (радянських), на власних громадян, обвинувачених у шпигунстві, – ні.
Мабуть, у 2010 році у Кремля не було вибору – дуже хотілося отримати назад у Росію спійманий у США десяток на чолі зі знаменитою Анною Чапман (агент російської розвідки, що діяла у Сполучених Штатах. – "ГОРДОН").
Напевно, з першого дня життя у Великобританії Скрипаль залишався в серйозній зоні ризику, сам того не розуміючи, оскільки обміняних шпигунів, звичайно ж, до цього випадку, ніхто ніколи пальцем не чіпав. Уявіть собі, який би вигляд мали американські або англійські спецслужби, якби вони умертвили отрутою в Москві раніше обміняних Анну Чапман і всіх інших членів десятка, уразивши водночас ще й сторонніх людей?
Отруєння колишніх співробітників спецслужб, як і отруєння загалом противників нинішнього російського режиму в Росії і за кордоном, досі було найчастішим способом усунення ворогів. Отрута (якщо порівнювати її з пістолетом) завжди ускладнює розслідування. Спочатку потрібно встановити, що жертву отруїли. Потім намагатися визначити, якою саме отрутою і хто це зробив. Довести що-небудь тут досить складно. У випадку Олександра Литвиненка (екс-співробітник ФСБ Росії. – "ГОРДОН"), наприклад, отруєного 1 листопада 2006 року, це забрало кілька років. І навіть після того, як усі обвинувачення було доведено в англійському суді і надано Кремлю, там усе одно відмовилися визнати відповідальність за вбивство.
Путін зі своїм оточенням будуть сміятися нам в обличчя
У випадку зі Скрипалем ми зіткнемося зі схожими труднощами на всіх етапах розслідування, і Путін (президент РФ Володимир Путін. – "ГОРДОН") зі своїм оточенням будуть сміятися нам в обличчя і над усіма нами знущатися, до того ж одного разу він уже перефразував відому фразу з радянського фільму сталінських часів про Олександра Невського: "Хто з мечем до нас прийде – від меча і загине". Путін сказав: "Ті, хто капає кудись отруту, самі її і проковтнуть зрештою, самі цією отрутою і потруяться".
Ще трагічніше, що раніше за дивних обставин померли всі інші члени сім'ї Скрипаля: дружина у 2012 році, син у 2017 році. Залишалася тільки дочка, отруєна тепер разом із батьком.
Ми ще до кінця не розуміємо, якою саме отрутою було отруєно Скрипаля. Також не розуміємо до кінця, як спочатку у випадку з Литвиненком, виживе він чи ні. Литвиненка було отруєно 1 листопада 2006 року, а помер він 23-го. Ми багато чого ще не знаємо, але аналогія з випадком Олександра Литвиненка очевидна.
Окрім того, це не перше таке отруєння за кордоном і в Росії. Із доведених випадків за кордоном це вбивства Литвиненка (2006) і бізнесмена Олександра Перепеличного (2012). З очевидних випадків у Росії – це смерть Юрія Щекочихіна (2003) і Романа Цепова (2004). Тож отрута – улюблений вид озброєння російських спецслужб.
Список людей, які померли в Лондоні за сумнівних обставин, теж серйозний. До нього входять також і англійські громадяни. Не можна забувати про те, що два відомі бізнесмени, які мали стосунок, зокрема, до Литвиненка, а саме Бадрі Патаркацишвілі і Борис Березовський, теж померли за сумнівних обставин. Бадрі помер у 2008 році від серцевого нападу, будучи, загалом-то, молодою людиною, а Березовського виявили повішеним у 2013 році в будинку своєї колишньої дружини.
Якщо виміняного шпигуна можна потім убити, який же сенс когось на когось обмінювати
На жаль, після смерті Литвиненка єдиний висновок, який російський уряд зробив, це той, що за скоєні злочини покарання не буде. Російський уряд уже не дуже турбує громадська думка Заходу. Після всіх цих смертей, після вторгнення в Грузію у 2008 році, після анексії Криму і вторгнення в Україну у 2014 році, після втручання у вибори низки європейських держав і втручання в американські вибори 2016 року, після останньої зовнішньополітичної промови Путіна, де він нахабно і відверто шантажує весь світ атомною війною, Кремль ставиться до думки всього навколишнього світу абсолютно байдуже.
Убивство політичного противника – чи це вбивство Анни Політковської (російська журналістка. – "ГОРДОН") у 2006 році, чи Бориса Нємцова (російський опозиціонер. – "ГОРДОН") у 2015 році – це завжди посил, сигнал попередження. Це теж одне з фундаментальних правил російських ФСБ і ГРУ, що йде корінням у радянський КДБ і сталінський НКВС. Це жорстке правило полягало в тому, що перебіжчика має бути усунуто за першої можливості. Тих, хто втікав у часи Сталіна, майже всіх було усунено. За часів Радянського Союзу небагато втікало, але і там є сумнівні смерті й очевидні вбивства. Для самих російських перебіжчиків це не було новиною і несподіванкою. Кожен із них розумів, що перебуває під смертним вироком.
Але ось що є нововведенням, то це усунення всіх членів сім'ї перебіжчика або вже виміняного шпигуна. Перше означає, що супротивники російського режиму, Кремля, Путіна, ФСБ і ГРУ тепер ризикують не тільки своїм життям, але й життям усіх членів своїх сімей. Друге – що сам факт обміну шпигунів утрачає сенс. Якщо виміняного шпигуна можна потім убити, який же сенс когось на когось обмінювати – якщо російська сторона все одно зрештою усуне не тільки виміняного шпигуна, але і членів його сім'ї. Так тільки з Троцьким учинили. Перед тим, як у 1940 році вбити Троцького, Сталін спочатку вбив у СРСР молодшого сина Троцького Сергія (1937), а потім у Парижі старшого сина Лева Троцького (1938).
Можливо, усунення Скрипаля – це ще й погроза всім тим російським громадянам, яких було залучено до складної і тривалої операції ФСБ із втручання в американські вибори 2016 року, які привели до перемоги Дональда Трампа. Розслідування комісії Мюллера (спецпрокурор США Роберт Мюллер. – "ГОРДОН") триває. У межах цього розслідування можуть допитати багатьох російських громадян, які живуть за кордоном чи бувають у США і готові дати свідчення слідчим. Якщо за свої дії в нових умовах головою відповідаєш не тільки ти, але і члени твоєї сім'ї, природне рішення відкрити рот і розповісти правду стає вкрай ризикованим.
Так чи інакше, Путін переписав правила традиційних шпигунських ігор, замінивши всі старі на одне нове: немає тепер жодних правил.
